Світлина від Володимира Піднебесного.

фото: Прес-клуб Львів


Президентська виборча кампанія розпочалась, але ще не увійшла у свою найгарячішу фазу, а тому основні кандидати в президенти роблять натяки на майбутні політичні стратегії. Залишаючи деякі козирі в тіні.

Декілька кандидатів стартували з своїми кампаніями, або погрозами кампаній. Інші формують виборчі штаби і лише готують базову стратегію.

Петро Порошенко. В чинного глави держави проблем більш ніж достатньо. Війна, реформ загальмовані, корупція та безкарність зростають, економічні ризики зростають, міжнародний імідж Порошенка падає. Як наслідок рейтинг і антирейтинг для нього невтішні.

По численним біл-бордам стає очевидно на яких головних темах буде акцентувати потенційний Порошенко-кандидат. Війна, патріотизм, євроінтеграція та релігія. Тобто Порошенко буде намагатись продати українцям «ненамацальні» абстракції і не реагуючи на заяви інших кандидатів реалізовувати стратегію «віртуального кандидата». Порошенко вибачається за свою обіцянку швидко завершити війну, вносить в парламент закон про «Слава Україні» в українській армії, ініціює з 5-річним запізненням припинення дії великого договору про дружбу з державою-агресором. На підтвердження переліку пріоритетів він вносить популістичний закону про зміни до Конституції в частині інтеграції в ЄС і НАТО та активно вкидає тему надання томосу автокефалії української церкви. Безвіз, Джавеліни і т.д. тут також будуть. Але це тематична частина стратегія, до речі, в значній мірі орієнтована на Західну і Центральну Україну.

Якщо характеризувати її комплексно, то я б назвав цю стратегію «безальтернативний кандидат». Пропагандисти Порошенка задають одне і те ж питання: «Якщо не Порошенко, то хто тоді?». Задавати це питання і давити будь-які спроби отримати на нього відповідь – це і є стратегія Банкової, яку розробила команда Гриніва. Але вони хочуть підсунути українцям вигідного для Банкової спаринг-партнера як Бойко чи Ляшко. Вже є інформація, що щоб розкрутити до другого туру популіста Ляшка може бути ініціювання процесу позбавлення його депутатської недоторканності. І не варто буде дивуватись тому, що цей спектакль вони можуть зіграти.

Щодо Порошенка нам слід очікувати нових перерізань стрічок, розповідей про псевдо-успіхи і перекладання вини на уряд, парламент. І не слід забувати, що якщо вже буде дуже погано в сенсі виборчому, то ризики введення воєнного стану, або фальсифікації реальні.

Юлія Тимошенко. Головне завдання Тимошенко – це обманути пам'ять виборців. У 2014 році Порошенко був старим політиком, але виграв вибори з позиціонуванням нового політика через конструкцію «жити по-новому». Політтехнологи пані Юлі так само попрацювали над тим, щоб вивести її образ і сприйняття з старого в нове через так званий «Новий курс», що по-суті є калькою на попередню кампанію Порошенка. Тимошенко розуміла, що недостатньо голосів патерналістської та популістичної частини населення з сел і великих міст, щоб перемагати. Саме тому на форумі «Новий курс» вона робила презентацію ніби-то нової себе перед громадськістю, експертними середовищами. Заговоривши термінами як блокчейн, суспільний договір. І Форум дозволив захопити частину цієї аудиторії.

Відмовившись від коаліцій з іншими кандидатами Тимошенко спиралась на рейтинг, а також можливо і помилкове уявлення, що наступні вибори стануть виключно її дуеллю з Порошенком. Контратаки на президента заявами та ініціативами розпочались. Згадати лише виступ на останній погоджувальній раді парламенту, а також популізм на популізм Порошенко щодо євроінтеграції. На його спроби змінити Конституцію вона відповіла меморандумом на тему зовнішньої політики.

Чітко видно, що Банкова намагається понизити рейтинг Тимошенко малюючи її проросійським кандидатом через газові угоди з Путіним, згадуючи її бажання поставити Медведчука віце-прем’єром у 2005 році чи позицію щодо захисту Криму. Як не дивно, цим вони піднімають рейтинг Тимошенко на сході. Та щоб втримати своє Тимошенко вдається до класичного «ефекту панацеї» пропонуючи для складних проблем прості популістичні рішення.

Анатолій Гриценко. Стійко гуляють чутки, що виборчий штаб Гриценка очолив Балога, який формує штаби. Головне завдання команди Гриценка – це подолати правило, що було словесно породжено самим Гриценком, а саме образ «першого непрохідного». Друга проблема – це відсутність підтримки молодшого покоління. Гриценко виглядає не тільки як старий політик, але й виглядає відверто нудно для більш активного електорату. Образ, який він може собі будувати – це образ сильного та чесного головного командувача в погонах, інтелектуала-стратега, незалежного від олігархів та бізнес-інтересів.

У дуелі Порошенко-Тимошенко бали він набиратиме дистанцією від їх дискусії і має будувати для себе образ «третьої сили», альтернативи першим двом. Але без Садового йому буде складно. Влада критично незацікавлена, щоб відбувався союз Гриценка та Садового, що після утворення коаліції Гриценка з Добродомовим виглядає маловірогідним. Більшість кандидатів йдуть на президентські вибори, але про парламентські вибори думають не менше, а може й більше. І це накладає відбиток у тому числі на волю до об’єднань.

Садовий Андрій. Мер Львова побудував свій образ і політичний капітал конвертуючи успіх Львова у особистий успіх. Це стратегія «привласнення міста». Плюс європеєць, сім’янин, християнин – на такий образ та медіа-продукт працювали його ж ЗМІ. Але з кращих часів його рейтинг впав у 2-3 рази. По Садовому як господарнику вже раз вдарила сміттєва криза, а тепер як по демократу та керівнику може вдарити розкол команди у Києві. А мова не лише про фракцію у Київраді, але й в парламенті. Недавно з Самопомочі вийшов кістяк і харківської команди. Рейтинг Садового ґрунтувався на симпатії до образу поза межами Львова, у якому його знають значно краще. Але гарну обгортку не вдалось втримати і доводиться рятувати ситуацію Турне.

Креатура Москви. Не має значення буде це Бойко (серйозний і похмурий) чи Рабінович (веселий голос ображених). Можна говорити що проросійські сили консолідувались під спільним російським дахом і за допомогою агресора будуть пробувати увірватись у другий тур за підтримки Путіна і на базі дикого популізму, брехні , апелювання до «руського міра по-новому» та ностальгії. Основною ж конструкцією для втомленого від війни Сходу проросійські та медведчуківські сили спекулюватимуть темою «мир за будь-яку ціну».

Інші кандидати. Серед інших образів ми побачимо антикорупційне позиціонування як Гнап чи Чумак. Українського Трампа-простолюдина Ляшка. Одружився він не просто так, до речі. Військово-патріотичне позиціонування як Касьянов чи Стеценко. Якщо будуть кандидатами, то Вакарчук у ролі Макрона-Месії, а Зеленський у ролі противсіха Голобородька з «Слуги народу».

Кандидати мають широкий інструментарій завдання ударів по своїм суперниках. Вже видно, що використовуються колишні президенти країни. Ющенко вже заявив, що підтримує Ляшка, а Кравчук, по суті, підтримав Тимошенко. Не можна оминути і фактор впливу олігархів. Не дарма кандидатів по ділу чи з маніпулятивною метою починають прив’язувати до Коломойського, Фірташа чи Пінчука. Велика битва нас очікує не тільки на телебаченні, яке у великій мірі перейшло під контроль проросійських сил, але у й соціальних мережах. Багато хто може бачити явно замовні і технологічні інформаційні майданчики проти конкретних кандидатів як Реальний Грищ чи Баба Юля. Ледь не вперше з редакційними статтями на підтримку тих чи інших кандидатів почали виходити деякі ЗМІ як от видання Тексти чи видання InTV. Кандидати малюють себе демократами, але якщо оцінити їх заяви, то Порошенко, Тимошенко, Гриценко і Ляшко вже публічно кажуть про необхідність узурпації влади в руках або президента, або парламенту.

Тем буде більше. Інструментів буде більше. І чим ближче до виборів, то тим гарячішими будуть виступи і тим гострішими будуть інструменти.


Це текст виступу у Прес-клуб Львів на тему «Передвиборчі стратегії потенційних кандидатів в президенти України». Відео з заходу:


Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація