Чим ближче до виборів, тим більше кандидати в президенти України змушені розкривати рота і щось говорити.

До того, що каже Петро Порошенко ми звикли. Нам не подобається його оточення, друзі, куми і тотальна коррупція. Подобається зовнішня політика, Томос, безвіз, ставлення до мови, курс на незалежність України, ставлення до армії.

Ми у Скадовську пам'ятаємо у якому стані була армія на початку війни, коли військова техніка причалапала до кордонів Криму у напіврозваленому стані і наші хлопці-підприємці скидувались грошима і запчастинами на ремон тієї армії у місцевих майстернях. Зараз не так.

Юлія Тимошенко. Щоб ВОНА не казала, Вона вже наробила і ми її наїлись до самого «ніхочу».

Андрій Садовий. Говорив гарно, впевнено і завзято. У Львів з'їздила майже вся Україна і всім сподобалось. Я ходила на зустріч з паном Садовим і можливо за нього б віддала свій голос.

За Гриценка не буду.

Речи синих, белых и голубых, всех птенцов гнезда Януковича и перелетных птиц Путина даже не рассматриваются.

Олег Ляшко. Його не можливе не почути, він оре. Як старий музичний автомат, вкинув в нього копійчину, замовив пісеньку і панєслась.

Володимир Зеленський. Поки він не давав ніяких інтерв'ю і не виступав публічно, все було ніби нічого. Нова людина, молода, активна, фінансово незалежна, незаплямована, Васілій Голобородько- президент з народу. Але остання неділя перед голосуванням змушує говорити всіх і Вову теж.

Вова! Молчи, ничего не говори!

Мовчаня — золото!