Сьгодні всі інтернет стрічки переповнені емоційними та аналітичними постами-новинами про рішення повернути Росію до ПАРЄ.
«От суки» — це перше, що казали сьогодні мої знайомі коли мова заходила про політику, а сьогодні вона про неї тільки й заходила. Ми тут, у малому провінційному містечку вроді як і далеко від політики, але якось так гірко від того, що нас просрали.
Да, просрали.
Ми просрали саміх себе. Корупцію побороли? Санкції проти Росії приймали? Посадили тих хто має сидіти? Нічого не зробили. «Робили» — хтось скаже, але по факту "0".
Всі хто мав сидіти, сьогодні списками ідуть у Верховну Раду, а на місцях складають многоходовочки щодо владних крісел.
Бавовна розквітла у рекордні строки і маємо неймовірний врожай вати у всій Україні. Все гімно яке випало в осад — всплило, бродить і воняє.
Да, вони «суки»,а наші хто?
«Хоч делегація від України в ПАРЄ була не позорною, бились як леви» — із обговорення подій за враннішнею кавою.
Такі настрої серед звичайних людей, які вірили і вірять в Україну. Кава у нас сьогодні була гірка. Дуже гірка.
Ну і ще одна точка зору:
«Эта старая б*** Европа побаловалась, поиграла и поимела нас как молодого, неопытного пацаненка, а не получив взамен ни любви не денег, легко продалась старому, толстому, опытному пердуну, который даже если не всегда доставляет удовольствие, деньги платит регулярно».
І не кажіть що винен Порох.
Повторюсь, на місцях зараз складають многоходовочки щодо отримання посад та теплих, доходних владних крісел... і не кажіть що ні, вже все розказали.
Гірко.