Саме життя, драматичні події в милій Україні, свідками яких ми всі стали в останні три роки, подарувало мені Хлопчика-Укропчика. Він прийшов дуже вчасно для мене особисто, для моїх рідних і друзів, вірю, що й для цілої Батьківщини. «Вік живи – вік учись» – повчає народне прислів'я. Життя вчить кожну свідому людину, кожного з нас головному: як-то важливо цінувати тепло родинного кола, берегти злагоду, нести у світ дружність – цеглинку для добробуту громади. А коли виникає потреба, – розумом своїм, силою духа свого ставати на захист всього того, що для тебе є дорогим і священним.

Хлопчик-Укропчик проклюнувся в моїм серці паростком благородної сили, яка ніколи й нікому на дасть на поталу ворогові Материзну свою, волю народу свого, мир у хаті своїй і на подвір'ї своїм.

Теплим словом хочу згадати засновників соціального конкурсу «Мы – это город» із Запоріжсталі, які повірили у проект і надали грант, щоб «Хлопчик-Укропчик» прийшов книгою й виставою до запорізьких дітей з інтернатів і спеціалізованих дитячих закладів.

Мій уклін і дяка друзям із центру мистецтв АРТ-простір, які радо зголосилися опікуватися книжковою й сценічною долею «Хлопчика-Укропчика».

Спасибі кажу і друзям з театру-студії «Пігмаліон», які натхненно працюють над виставою «Хлопчик-Укропчик».

У серці своїм несу любов і повагу до художника з Маріуполя пана Євгена Сенсуаліса, котрий талановито явив нашим очам Хлопчика-Укропчика, його побратима горобчика Чубрика і всіх-всіх героїв казки.

Їй-бо, добра і вчасна казка пришла у наш український мистецький світ. Кажу, як відчуваю, бо ніколи не був хвальком. Тож бажаю довгої щасливої мандрівки «Хлопчику-Укропчику»! Хай казка приносить радість і світлі роздуми кожній цікавій душі! Для казкаря це буде найбільша віддяка.