Минулого тижня Уляна Супрун, міністр охорони здоров'я України мала провести зустріч із блогерами однак цей захід невідбувся через задієння міністра на засіданні Кабінету Міністрів. Нажаль ми про це дізнались, коли всі блогери прийшли а міністр барала участь у затвердженні системи референтного ціноутворення на ліки від серцево-судинних захворювань, цукрового діабету II типу та бронхіальної астми.

Не знаю чи могли помічники міністра повідомити про неможливість зустрічі заделегідь однак те, що ми дізнались про скасування (наразі невідомо чи відбудеться ця зустріч взагалі) в той момент коли зустріч мала початись а засідання Уряду йшло повним ходом залишило (як мінімум у мене) неприємний осад.

Тим не менш, повертаюсь до теми цього запису — впровадження в Україні страхової медицини.

На скільки мені відомо, основним двигуном цієї реформи виступає Павло Ковтонюк і ось основні тези, які він озвучив за ці три місяці, переубвання на цій посаді.

1. Срахова медицина буде всеохоплюючою.
2. Не будуть введені додаткові зборчи чи податки на фінансування страхової медицини, все фінансування буде братись з діючих податків та зборів.
3. Буде створено Національне агенство медичного страхування.
4. Сімейний лікар (терапевт) буде отримувати по 210 гривень за кожного «клієнта» в рік, при максимальній кількості таких «клієнтів» — 2 000 осіб, відповідно до 35 000 гривень щомісяця.

1. Всеохоплююча система є з одного боку правильним і корисним рішенням, а з іншого боку, як для державної програми, єдиним рішенням. Тут питань нема.

А от по пунктам 2,3,4 питань багато.

Отже, пан Ковтонюк заявив що буде стоврено спеціальне Національне агенство медичного страхування (або Національна служба здоров'я, МОЗ та Ковтонюк використовують різні назви), яке буде оперувати зібраними коштами у державний бюджет. Тут відразу виникає питання навіщо нам ще одна структура, яка займається медичним страхуванням, адже у нас і так є Фонд соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності, у функціоналі якого прописано медичне страхування та навіть існує електронна база всіх страхових випадків і фінансування у розмірі 7,7% від Єдиного соціального внеску. Так, за 11 місяців 2016 року було отримано 105 мільярдів гривень, відповідно зазначений Фонд мав отримати трохи більше 8 мільярдів гривень. Весь бюджет МОЗ на 2017 рік — трохи більше 57 мільярдів гривень. На цей, 2016 рік — 44,5 мільярди гривень

Виникає питання — а звідки гроші — страхові внески? Якщо припустити, що в україні 46 мільйонів клієнтів сімейних лікарів, за кожного лікар отримає 210 гривень то 46 000 000Х210 = 9 660 000 000 або 9,66 мільярди гривень. Це лише «зарплата» сімейного лікаря.

Я вище зазначив, що у проекті Держбюджету на 2017 рік пропонується збільшити зашальні видатки на МОЗ на 13,5 мільярдів гривень. Ця сумма отримується із всіх джерел надходів ДБ за виключенням ЄСВ (через який фінансується Пенсійний фонд (78,5576%) і три інших фонди — фонд на випадок тимчасової втрати працездатності (7,726%), фонд на випадок безробіття (7,1767%) та нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності( 6,5397%)).

Однак окрім зарплати сімейного лікаря, потрібно покривати виплати на лікування. Сам пан Ковтонюк казав, що не наданий момент (кінець жовтня-початок листопада) не знає який пакет медичних послуг держава готова копенсувати і у якому обсязі. Тут нам у нагоді стають два фонди, які фінансуються з ЄСВ — на випадок тимчасової втрати працездатності та нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Ціль та завдання у цих фондів написані у назві і вони майже дублюють одне одного з де-якими виключеннями.

Тут я дістаю довідник С.Потолкевича, том 1.

Обидва фонди за 11 місяців 2016 року мали отримати сумарно майже 17 мільярдів гривень. Достеменно невідомо скільки вони витратили у цьому році і який залишок на їхніх рахунках. Однак, якщо буде прийнято ДБ17 із МЗП у 3200 гривень сумарний обсяг надходжень до цих фондів сягне за 2017 рік більше 40 мільярдів гривень. А ці гроші, давайте зізнаємось самі собі, йдуть незрозуміло куди і як. Я не знашов такі данні, якщо у тебе, мій любий читач, є інформація по надходженням та витратам цих фондів — пиши в лічку, буду радий будь-якиій інформації, особливо якщо ця інформація свіжа та повна.

Який розмір страхових виплат? Який пакет послуг пропонуватиме Агенство?
Повертаюсь до довідника С.Потолкевича — припустимо це 500 грн на особу на рік. Тут і аналізи і МРТ з рентгеном. Ми розуміємо що пропонована система — солідарна (як з Пенсійним фондом), тому, якщо комусь потрібна операція на 10 000 гривень то на неї «скидуються» 20 осіб. Через спеціальний фонд чи Агентсво.

Відповідно, плановий бюджет на рік має сягати 500Х46 000 000 = 23 000 000 000 або 23 мільярди гривень. Ясна річ що всі 23 мільярди гривень не будуть витратчені в один рік а лише частина, відповідно до страхових розрахунків, пакетів та планів в т.ч. і допомога важкохворим та особам що мають рідкісні хвороби. Ну і додаєм 9,7 мільярдів на зарплату сімейним лікарям. Відповідно річний бюджет страхової має бути 32,7 мільярди гривень.

32,7 мільярди гривень — оціночна сумма, взята із значним запасом (або недобором). Однак саме на такий порядок цифр має орієнтуватись МОЗ у напрямку впровадження страхової медицини і тут косметичним введенням Агентства без докорінного перекроювання законодавства «не взлетить».

МОЗ пропонує розподіляти кошти через Агентство. Тут виникає питання механізму збереження та накопичення коштів від страхових внесків оскільки у нас не все населення отримує за рік необхідний комплекс послуг (бо не хворіє або має страховку від приватних страхових). Навіть якщо це питання буде вирішено, все одно залишається питання дубляжу та паралельної діяльності із іншими фондами. А головне — фінансування, про що я писав вище.

Інший варіант фінансування страхової медицини без реформування соціального страхування — обрізання фінансування МОЗ на користь страхових виплат. 37 мільярдів гривень при запланованому бюджеті в 57 мільярдів гривень. Чи може такий крок планує МОЗ?

Питання дуже суттєві. А за словами МОЗ страхова медицина прчне «працювати» з перших днів 2017 року. А відповідей нема навіть у самому міністерстві.

І це лякає.