Як не існує двох схожих облич і організмів, так і не існує двох однакових людей, що однаково реагували б чи поводили себе в ненормальних умовах, відомих нам як хвороба.
Більша частина хронічних захворювань виникла внаслідок спроб загасити гострі хвороби отруйними ліками або руйнівною силою самих лише ліків.
Призначення по ключовим симптомам заплутують перебіг хвороби і змушують чекати доки вона знову покаже свою сутність. Нікчемні ті лікарі, що вивчили щось одне, але так і не зробили це частиною ширшого розуміння.
Розвиток фундаментальних біомедичних досліджень та Big Data дають можливість зробити персоналізовану (personification) медицину передбачувально-превентивною (predictive-precautionary), та залучити пацієнта (participatory) до лікувального процесу.
Теоретично лікар може дати персональну мотивацію щось робити для збереження свого здоров'я, але по світовій статистиці 89% пацієнтів не виконує рекомендацій щодо змін образу життя і харчових звичок. Тому «залучення пацієнта» полягатиме у наданні можливості вибору дешевшої чи дорожчої персональної (виписаної по персональному генетичному паспорту) пігулки, або відрізання чи спостереження за підозрілими новоутвореннями в організмі.
Концепцію «поспішайте лікувати, інакше пройде само» змінила інша: «немає здорових людей, є лиш погано продіагностовані». Стан здоров'я тих, що не зважаючи на зусилля лікарів, пройшли природний відбір і вступили у доросле життя, не є жорстко детермінований генетично. Тож не варто перебільшувати успіхи генетики. З нею не все так однозначно як нам розказують ті, хто прагне отримувати фінансування на подальші дослідження.
– Все, тепер вам стане краще. Я спеціаліст, я знаю.
– Але я не помічаю, щоб мені стало краще.
– Це тому, що ви не спеціаліст.
Красуня Енджі потрапить не тільки на голівудський іконостас, але й у підручники з історії превентивної медицини. Всі чули, що матір і бабця Джолі померли від раку, але менш відома конспірологічна версія, що акторка зробила превентивну мастектомію для розкрутки власної фабрики по виробництву силіконових імплантів. Подейкують, що після цього збиткове виробництво запрацювало у три зміни, маючи замовлень на роки вперед.
Уривки статті ЗАВТРАШНЯЯ МЕДИЦИНА: 4 «П» дозволять збагнути, що «хто платить, той і замовляє музику».
«Краеугольный камень персонифицированной медицины – индивидуализация лекарственной терапии. Ответ на лекарственный препарат, оптимальный класс препарата, его доза и режим применения определяются, по крайней мере, частично, генетическими детерминантами.
– Який чудовий малюк!.. Скільки йому?
– Півдози буде достатньо.
Использование генетических маркеров может помочь в выборе клиницистом правильной стратегии лекарственной терапии. Исходя из этих принципов, фармакогенетика стремится выявить гены и их варианты, определяющие адекватность фармакотерапии и уменьшающие риск развития побочных эффектов. Показано, что ряд широко применяемых лекарственных средств эффективны только у 25–60% больных. Только в США отмечено два миллиона случаев побочного действия, включая порядка ста тысяч смертельных исходов в год.
Лидеры по внедрению принципов персонализации в исследования и разработки новых лекарственных средств – такие компании как Roche, Novartis, Pfizer. По данным этих организаций, примерно 50% текущих исследований приходятся именно на персонализированную медицину. А к 2016 году доля персонализированных средств будет составлять треть всех лекарственных препаратов в общем объеме мирового выпуска.
Новое рождение получит фармакопейное дело и персонализированная фармацевтика, персонализированные девайсы и имплантаты, создавать которые будут люди со знаниями в медицине, IT и проектировании».
Критикуєш – пропонуй. Як мав би виглядати персоналізований підхід якби медицина не була комерціалізована? Доведеться почати здалеку.
В організмі відбуваються тисячі взаємопов'язаних біохімічних реакцій. Жодна з них не проходить без іншої, а якщо й проходить, то лише під управлінням одного з фундаментальних водіїв ритму. Для досягнення клінічної ефективності лікування не варто турбуватися про окремі реакції, треба лиш налагодити роботу водіїв ритму, що являє собою хімічну автоколивальну двофазну систему.
В лікувальному аспекті це означає, що певної якості їжа, вода і повітря мають надходити в організм вчасно, у певній кількості та співвідношенні з іншими елементами. По суті, здоров'я – це підтримання рівноваги між протилежними фазами і єдино доцільним та правильним лікуванням нерівноважного стану буде його відновлення. В тому числі, шляхом утворення в організмі бажаних та виведення з нього небажаних речовин.
У кого зі здоров'ям не все гаразд, той має дисбаланс хоча б однієї з цих фундаментальних метаболічних систем:
- Вегетативної
- Кисневої
- Калоричної
- Кислотно-лужної
Але систематичний прийом ліків повністю спотворює істинну метаболічну картину і змазує симптоматику. Офіційна медицина, керована фармацевтичним бізнесом, займається безперспективною справою – намагається регулювати в організмі окремі реакції (з багатьох тисяч). Але коригувати намагаються не фундаментальні, а проміжні узалежнені реакції, перебіг яких, за нормальних умов, відбувається автоматично. Це приводить до того, що в організмі накопичуються речовини, що порушують і спотворюють практично всі біохімічні процеси. Тому, кожен сильнодіючий лікарський засіб має з десяток протипоказань і побічних ефектів на одну умовно корисну дію.
«Все знают, что такое эффект домино. А теперь представьте себе, что из длинной-длинной, хитро сплетенной цепочки фишек кто-то в одном месте систематически убирает целую секцию (так работают ингибиторы, т.е. перехватчики процессов). А в другом месте вынимает 5 фишек, а на их место кладет „кирпичи“ (так работают блокаторы). А в третьем месте — берут и заваливают, не дожидаясь прихода общей „волны“, пару фишек в направлении ее распространения, вызывая преждевременное исполнение остатка цепи (так работают стимуляторы и активаторы). А в четвертом месте — одну фишку валят в направлении распространения „волны“, а соседнюю — в противоположном, навстречу идущей волне. В итоге одна часть волны вообще затухает, а другая — проходит раньше времени...
Жизнь человека — это медленное сгорание организма в кислородной топке атмосферы. В этом состоит величайший парадокс ситуации – одновременная токсичность и абсолютная необходимость кислорода для тканей. Существует два вида отклонений от золотой середины: кислородное голодание тканей и перенасыщение тканей кислородом. В норме эти две фазы постоянно сменяют друг друга, колеблясь около средних значений — гипоксия (например, в состоянии покоя или во сне) сменяется гипероксигенацией (например, при беге), затем снова гипоксия и т.д.
Лечение (или, если угодно, коррекция) любых состояний требует точного знания характера дисбаланса — от этого принципиально зависит ход лечения. Одна и та же болезнь может вызываться и „питаться“ диаметрально противоположными типами дисбаланса. Одна и та же головная боль может быть вызвана как кислородным голоданием мозга, так и перенасыщением его кислородом. Боль при этом будет ощущаться почти одинаково.
Лікарі іноді спостерігають такі випадки, коли достатньо зняти обручку з пальця, щоб назавжди розпрощатися з головним болем...
Чтобы снять боль, нужно точно знать, какие процессы превалируют в организме в данный момент времени„.
Це були фрагменти статті А.Стацкевича «Фундаментальні помилки медицини»
Про те, чому медицина зайшла у глухий кут стандартизації, писав геніальний лікар-онколог, що успішно застосовував індивідуалізований підхід – Емануель Ревісі (наголос на другий склад), прізвище якого невірно транскрибують як Ревічі:
«Общепринятые схемы лечения болезней – и химиотерапия рака в частности – разрабатываются исходя из стремления к максимальной стандартизации лечебных мер. Главной целью является нахождение лекарств, способных влиять на раковые клетки если не всех опухолей, то хотя бы опухолей, имеющих общее происхождение. Само лечение максимально стандартизируется – различия между отдельными методами заключаются лишь в общей токсичности лекарств, т.е. иными словами, в ограничениях применения. При этомкритерием эффективности лечения служит его способность преодолевать различия между людьми.
При нашем, диаметрально противоположном, подходе все усилия направляются на коррекцию сложного, многоуровневого, патологического состояния. Очевидно, это означает максимальную индивидуализацию лечения. Лечение является управляемым во всех его аспектах – в выборе лекарств и используемых доз – и проводится на основании оценки текущего состояния больного со всеми его множественными количественными и качественными изменениями. То, что многие изменения происходят непосредственно в процессе лечения как ответ организма на вводимые лекарства, еще больше индивидуализирует таковое. Невозможно расписать весь курс лечения конкретного больного, поскольку количественные и качественные изменения, происходящие во время лечения, нельзя предугадать.
При таком подходе к лечению, критериями, определяющими выбор конкретных лекарств и дозировок, являются патологические шаблоны симптомов и клинических проявлений – именно они, включая объективные данные анализов, представляют собой главные факторы, на которых основывается лечение. Четкое понимание связи между анализами и показаниями к лечению – жизненно важно. Таким образом, ход лечения определяется текущим шаблоном фундаментальных отклонений. Направление отклонения определяет, какая из двух фундаментальных групп лекарств (с диаметрально противоположным действием) должна использоваться. Шаблон отклонения показывает, какие конкретно лекарства из этой группы необходимо применить, а количественные характеристики шаблона служат ориентиром для установления дозировки. Всякое изменение шаблона влечет за собой изменение курса лечения. Это и называется биологически направляемым лечением».
Тепер відчуйте різницю: дві групи ліків для кожної з приблизно десяти фундаментальних метаболічних систем, і десятки ліків для десятків тисяч різноманітних хвороб, та ще й у генетично-індивідуалізованому варіанті. В Одесі на це б сказали: «І що? Цією хохмою ти хочеш здивувати фармацевтичні концерни? При тому, що ціни на імпортні ліки в Україні найдорожчі в Европі і щороку відкривається тисяча нових аптек?»
Вибирати бібліотеку, а не аптеку, з кожним роком ставатиме легше. Моніторинг параметрів «систем життєзабезпечення» організму в режимі 24/7 – дуже близька реальність. Також у сфері діагностики вже є приклад успішного застосування штучного інтелекту.
Поважна старша пані на прийомі у лікаря:
– Неймовірні успіхи медицини! Коли я була молодою, мене завжди просили роздягнутися. Тепер достатньо послинявити ватну паличку.
Залишки підходів гіпократової медицини померли разом з СРСР. Їх деградацію, як завжди, емоційно описує А.П Столешников:
«Врач, к которому вы пришли конкретно – он на самом деле никакой не „врач“ – это просто низший медицинский клерк с высшим медицинским и никаким не „образованием“, а индоктринированием. И он на самом деле не „лечит“, тем более вас конкретно; он просто прописывает утверждённые химические яды.
В СССР в каждой аптеке был рецептурный отдел! Где они теперь? – Их нет. А это событие знаменует собой важный переходный момент. В этих аптеках отпускались индивидуализированные рецепты!
Зайшов хлопець в аптеку і вирішив підколоти дівчину-провізора:
– У вас червона ікра є?
– Є!
– А чорна?
– Є!
– І сьомга є?
– Є!
– І що, я все це можу купити?!!
– Звичайно! Давайте рецепт!
Врачи раньше так готовились, что способны были выписать индивидуализированные рецепты из составляющих, понятно, не очень синтетических элементов, а полухимических-полуприродных, – индивидуально! А сейчас врачи и рецептов таких-то не знают, потому что их давно этому не учат. А в США с рецептурными отделами и игру в индивидуализированное лечение покончено было ещё 100 лет назад. Попросите хвалёного американского доктора „МD“ выписать вам рецепт, как раньше врачи прописывали, – он даже не поймёт, в чём просьба! Это робот, просто робот с большим гонором. Современный врач способен только выписать рецепт того, что продаётся в аптеке в готовом штампованном виде...
Приказка реаніматологів: не встигли врятувати одного пацієнта, як одразу не встигаємо врятувати іншого…
С чем бы человек не попал в отделение интенсивной терапии и реанимации (ИТиР), с какой бы конкретной болезнью, – они все получают абсолютно одинаковое лечение, то есть одинаковые препараты от всего, и антибиотики и сердечные, и спазмолитики, и от боли и для стула, и т.п. и т.д.. Смысл такой: в случае чего, мы покажем, вот пожалуйста, лечили и от этого, и от пятого и от десятого; и к нам не придерёшься на основании того, что мы что-то упустили. То есть для конкретного пациента отсутствует смысл индивидуального лечения совсем и напрочь.
Кроме этого, каждому пациенту в ИТиР ставится универсальный диагноз: „Нарушения водно-электролитного и кислотно-щелочного баланса“ который интенсивно „лечится“ внутривенными вливаниями, в результате чего пациент постоянно привязан к капельнице, – не убежит.
Как определяется нарушение водно-электролитного и кислотно-щелочного баланса?
– Капітане, ми вийшли в нейтральні води!
– З чого ти взяв?
– Лакмус не змінює колір!
Каждый день, минимум 2 раза в сутки, а то и чаще определяется содержание в крови: натрия (Na+), калия (K+), бикарбоната (HCO-), показатель кислотности крови (pH), сахар крови и т.п. И начинаются „коррекция“. Если калий низкий – его льют внутривенно. Если кислотность крови повышена – льют соду. Если натрий высокий – дают мочегонные. Если сахар повышен – дают инсулин, если низкий – льют глюкозу. Самое интересное, что врачи не понимают внутренней сути этих анализов, что первично, а что вторично, что следствие, а что причина.
– Пане доктор, як мої аналізи?
– Погані у вас аналізи, а кал – взагалі гівно!
– Чому ж вони погані?
– А скільки ви за них заплатили?
– По сотні за кожен.
– Що ж ви хотіли за такі гроші?
Анализ же – это поверхностный фактор, который может на самом деле говорить не только о чём то одном, не говоря уже о банальных ошибках. Например: определение калия в крови и основанная на этом ежедневная в ИТиР, так называемая, коррекция калия в крови не имеет под собой вообще никакого смысла; поскольку калий – это внутриклеточный элемент, и в крови повышен он или понижен – ни о чём не говорит; уровень калия в крови вторичен по отношению к клеткам и отражает компенсаторные ответы организма на болезнь. Это всё равно, что по температуре воздуха на улице судить о температуре воздуха в помещении, и на основании этого увеличивать или уменьшать температуру воздуха на улице.
– Кожна жарознижуюча пігулка зменшує температуру тіла на 1 градус. Отже, якщо приняти 16 штук, то вона опуститься до 20 ?
– Судячи з вашої логіки, зрозуміло, що ви дилетант. В медицині така арифметика не діє... Але зрештою, як не дивно, ви праві.
А в отделениях ИТиР бездумно вмешиваются в те глубинные процессы, о которых понятия не имеют и тем самым нарушают главный закон медицины „НЕ НАВРЕДИ!“ Калий в крови понижен, – какое имеет это значение? Организм, предоставленный сам себе, компенсаторно отвечает в нужном ему направлении. Но врачи начинают отрубать эти механизмы гомеостаза, не имея представления об их истинном смысле. Мало калия в крови – льют его; много калия – дают мочегонные. Вот на этих „качелях“ и катаются. И так с каждым параметром анализов.
Кончается вся эта свистопляска тем, что пережить пребывание в отделении интенсивной терапии и реанимации непросто даже здоровому человеку, не говоря уже о больном».
– Пане доктор, а чому ви так погано лікуєте?
– Як нас безкоштовно вчили, так ми безкоштовно і лікуємо!
– То, може спочатку в реанімацію?
– Не займатесь самолікуванням. Я сказав – в морг, значить – в морг.
