Філія ФСБ в Україні під вивіскою московської церкви продовжує почуватися дуже впевнено. Незважаючи на війну, яку проти нас розв’язав Кремль, вона продовжує відверту антиукраїнську діяльність, в тому числі в Києві. Московські попи досі фактично контролюють українську святиню – Києво-Печерську лавру й освячують там свій «хрестовий похід» проти України.

Цікаво, що УПЦ МП орендує два храми для богослужінь та Дальні печери, натомість фактично контролює всю Лавру, яка має статус Національного історико-культурного Києво-Печерського заповідника. Він, своєю чергою, підпорядкований Міністерству культури України. Принаймні цей орган призначає частину членів конкурсної комісії, що обирає керівника заповідника. І тут ми розуміємо, що від того, наскільки лояльний директор заповідника до настоятеля Павла (Петро Лебідь), загалом багато залежить, зокрема можливість займатися на території Лаври антиукраїнською пропагандою та неконтрольовано збирати кошти, які, дуже ймовірно, ідуть на підтримку бойовиків, що стріляють у наших хлопців на Сході.

Про самого владику вся країна дізналася, коли він заявив журналістові, що той «бомж», бо «прийшов у дешевих туфлях» до нього. Сказав у відповідь на незручне запитання. Власне, нічого нового для московської церкви (детальніше про самого владику можна почитати тут).

Нині триває конкурс, а 30 серпня має відбутися засідання конкурсної комісії. Цілком імовірно, що завтра можуть оголосити ім’я переможця.

Кандидатів п’ятеро:

1. Ігнатенко Віктор Іванович, з квітня 2016 р. по липень 2017 р. працював у лаврі. З мотиваційного листа дізнаємося про наміри розвивати подальшу тісну співпрацю і зв’язки з церквою Московського патріархату.

2. Королевець Сергій Павлович, з 1995-2010рр. – гендиректор лаври. Здав в безоплатну оренду з правом суборенди корпус №19 (біля 3000 м2) ГО «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури», яка здає в оренду іншим організаціям та комерційним структурам, що визнано протизаконним (є відповідні рішення судів).

3. Звіряка Анна Іванівна, 2012-2015рр. – в.о. директора НДІ пам’яткоохоронних досліджень. Під її керівництвом розроблені скандальні нові плани буферної зони (історико-містобудівне обґрунтування) навколо «Лаври» та «Софії Київської», завдяки чому виведено з охоронної зони низку ділянок: на «Парковій дорозі» під забудову скандального «вертолітного майданчика Януковича»; історичний будинок на вул. Софійська, 20/21, де М. Грушевський оголошував Акт Незалежності України під забудову 10-певерхового будинку; Десятинний провулок, 3-5; Лейпцізька, 13; Гончара, 17-23.

4. Михайлина Любомир Павлович – теперішній гендиректор лаври. За його керівництва з’явилося кілька новобудов, реконструйованих та відреставрованих будівель, воріт та арок, відреставрована головна дзвіниця лаври. За словами журналістів «Радіо Свобода», роботи виконані із втратою автентичного вигляду та з порушенням дозвільних документацій та висновків.


5. Виноградна Алла Геннадіївна. Зазначена інформація в автобіографії свідчить про відсутність відповідно до п.1 ст.21(1) ЗУ «Про культуру» стажу роботи у галузі культури не менше 3 років, що є одним з основних критеріїв для кандидатів на посаду державного чи комунального закладу культури. За результатами конкурсної комісії всупереч закону допущена, але з окремою думкою-зауваженням комісії. Також відповідно до законодавства має прямий конфлікт інтересів з одним із членів комісії, а саме з Кдировою Ігнеш Осербаївною – обоє перебувають в одній громадській організації – «Раді національних спільнот України». Відповідно до закону, Кдирова І.О. має бути позбавлена права голосу під час голосування.

Як бачимо, запитання є до всіх. І найголовніше, що всі вони можуть поєднувати дві тіньові функції: надання доступу «потрібним людям» до фінансово-господарської діяльності заповідника (торгові площі, наприклад, не секрет, що ціни там захмарні, а відвідувачі не шкодують грошей) та постійна співпраця з московською церквою.

У президента Петра Порошенка свого часу був вибір. Він його зробив. На релігійні свята він метається між конфесіями, серед них – і УПЦ МП. Він не бойкотує філію ФСБ. Окупанти в рясах мають в його очах такі ж права, як і українське духовенство. Саме тому нинішня влада не стане повертати лавру українцям. Саме тому там і надалі будуть сидіти московські попи та лежатимуть останки Столипіна, лунатиме антиукраїнська пропаганда, крутитимуться тіньові кошти, які працюють на знищення України.

Щодо конкурсу на посаду директора заповідника, то запитання є не тільки до кандидатів, а й до конкурсної комісії.

Конкурсна комісія з добору кандидатів, відповідно до ЗУ «Про культуру» та внутрішнього положення про формування комісії, визначає як формується та затверджується склад комісії з 9 членів: по три від трудового колективу Заповідника (визначають на загальних зборах), від громадських організацій (шляхом жеребкування) та від органу управління, Міністерства культури (за чіткими вимогами та критеріями).

Підозрюю, що з трудовим колективом все зрозуміло. З жеребкуванням ми теж розуміємо, як це буває. А от із міністерством виходить дуже цікаво. Власне, сама філософія конкурсу полягає в його відкритості й прозорості. На те він і є. Проте жодного документа, який би містив, наприклад, повний склад комісії, на сайті Мінкульту не опубліковано. Є інформація, що від міністерства до комісії увійшли дві особи, пов’язані з міністром юстиції Павлом Петренком. Це Володимир Купрій (чоловік Тамари Мазур, яка зараз працює заступником міністра культури Євгена Нищука і працювала в Петренка помічницею, коли той був нардепом в минулому скликанні) та Роман Усенко (штатний радник уже міністра Петренка).

Подейкують, що напряму зацікавлені в призначенні «правильного» кандидата на Банковій. На випадок невдачі є запасні варіанти. Конкурс можуть зірвати. Наприклад, ніхто не набирає потрібної кількості голосів і призначають виконувача обов’язків, якого з часом призначають офіційно. Може бути також банальна неявка членів комісії. Але це вже деталі.

Загалом зрозуміло одне – жодна з кандидатур на посаду директора заповідника не викликає довіри. Сам заповідник фактично контролює УПЦ МП, але в силах української влади –повернути його українцям і фактично, і формально, і чисто фізично. Але вона цього не робить. Так само зрозуміло, що конкурс, про який ідеться, не є достатньо прозорим. Він не гарантує відкритості та об’єктивності.

Що б не казали люди, що звинувачують активістів, які стежать за конкурсом, у політизації процесу, але він стосується політики хоча би зважаючи на символізм лаври і її використання філією ФСБ, яка формально називається «церквою». А це становить пряму небезпеку для України, адже Кремль продовжує активно влазити українцям в голови і підривати його моральні цінності й устої. Чим довше це буде тривати, тим сильнішим буде вплив окупантів в Україні. А їхню ціль ми знаємо – демонтаж української державності.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація