Молодий хлопчина виходячи з електрички зупиняється, зриває наліпку з дверей вагону, і йде далі. На стікері — праворадикальний текст, який пропагує нетерпимість. На вухах — навушники, на голові в'язана хіпстерська шапка. Хвилину тому він посміхався, коли моя, дворічна донька, сидячи поруч, за його спиною, намагалась відібрати навушники аби зрозуміти, що він там слухає. Тепер він виходить в мряку і дощ, який безперервно моросить з самого ранку. Мені байдуже яким був далі його маршрут сьогодні, аби тільки виборча дільниця була однією з зупинок в ньому.

Побачив зранку погоду і подумав, що ставка ліберальної FDP (Вільні Демократи) на молодь напевно, принаймні в Берліні, провалилась. А в столиці Німеччини все ж таки проживає 2.5 мільйонів виборців з 13.

Всю кампанію зовнішня політична реклама FDP виділялась, на фоні решти політсил, стильним та сучасним дизайном. На зовнішньополітичному полі FDP займає позицію «ні вашим, ні нашим», виступаючи проти негайного зняття санкцій, але за потепління економічних стосунків з Росією, так би мовити авансом. Стратегія FDP полягала у тому, що б заручитись підтримкою корпоративного бізнесу та ліберальної молоді.

Загалом молодь прагнули залучити усі провідні партії, оскільки сам до цієї вікової групи відносилась більшість з тих 39% виборців які ще не визначились. Берлінські хіпстери зі світу стартапів та мистецьких проектів були безсумнівно цільовою аудиторією FDP.

Отже з самого ранку мене гризло питання: чи піде, з огляду на погоду, молодь Берліну на ці вибори, найнудніші з усіх цього року?

Хлопчина в електричці дав надію. І хоч FDP це не ідеально, але все ж краще ніж друзі Путіна з AfD, хоча й гірше ніж про-українські Зелені. Втім останні нині втрачають популярність в той час як праворадкали на піку, і можуть не тільки вперше в повоєнній історії Німеччини, провести свою партію до Бундестагу, але й поборотись за третє місце у списку найчисельніших фракції Німецького Парламенту. За певних варіантів урядової коаліції (у випадку якщо Християнські Демократи і Соціалісти знову сформують уряд) це може зробити праворадикалів з AfD головною опозиційною партією, що дасть їм ряд важливих посад: наприклад дозволить очолити бюджетний комітет. Серйозну конкуренцію за це третє місце їм можуть скласти як раз ліберали з FDP.

Дощ трохи зменшився і дорогою від вокзалу до дому ми вирішили зайти в кав'ярню, взяти собі кіш (пиріг з овочами) на обід. Перед зазвичай порожньою о цій годині кав'ярнею стояла, сміялась, палила цигарки група, на перший погляд, студентів. Десь порівну хлопців і дівчат. Чорні футболки з смішними написам, жарти достатньо гучні, щоб свідчити про розкутість, але не настільки щоб заважати. Всередині кав'ярні, з кавою та тістечками, сиділа решта компанії. Це видовище нагадало мені зустрічі літературного клубу, тільки замість книжок в багатьох були газети, які вони жваво обговорювали. Заплативши за кіш, не втримався щоб не запитати веселу компанію чи не проголосували вони вже часом.

— Так, деякі з нас, — відповів, посміхаючись хлопчина, що сидів ближче до мене.
— А кого підтримуєте, якщо не секрет? — задав я питання, що цікавило мене найбільше.
— Комуністів, — миттєво випалив він.

Йдучи від кафе додому я думав: яка доля може чекати країну, в якій в котрий рік поспіль зростає економіка, безробіття знаходиться на мінімальній позначці, а молодь на виборах голосує за комуністів? Навіть мусив обговорити це питання з дружиною економістом. Відповіді я знайшов для себе дві. Перша — все буде погано, бо коли ти починаєш біситись з жиру тебе пускають на сало. Друга — все буде добре, бо почуття гумору то є запорука здорового суспільства.