Питання відкритої науки складне та багатогранне, але відповідний ідеологічний концепт, попри низку підводних каменів, на сьогодні продовжує демонструвати свою потужність. Нова рекомендація ЮНЕСКО з цього питання, що має бути схвалена Генеральною конференцією організації у листопаді 2021 року, взагалі покликана зробити ідею відкритої науки частиною міжнародного консенсусу щодо майбутнього людства. Попри те, що рекомендації ЮНЕСКО мають характер актів м'якого права, ними жодним чином не варто легковажити, адже в цих текстах закладаються ідеї та принципи, довкола яких формуються найважливіші тренди для міжнародної спільноти на десятиліття вперед.
Проєкт рекомендації шістьма мовами ООН вже зараз розміщено для ознайомлення на сайті ЮНЕСКО:
https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000374837
Крім того, важливим документом є підготовчий звіт до рекомендації, французький та англійський тексти якого так само доступні для вивчення:
https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000374409
Розробники не приховують своїх амбітних планів. Як зазначається наприкінці підготовчого звіту до проєкту рекомендації, відкрита наука вимагає всеохопної транскордонної еволюції наукової культури, щоб перейти від конкуренції до співпраці та від володіння до розподілу. Це звучить доволі обнадійливо, тим паче в реаліях України, де в процесі реформування науки декларуються прямо протилежні цілі. Звісно, є сумніви, що цивілізація зможе приборкати на цьому шляху людську природу, але дуже добре, що ЮНЕСКО знову, як і в 40-50-ті роки ставить перед собою надзавдання.
Текст проєкту безумовно свідчить про його компромісний характер. ЮНЕСКО — непроста організація, але її сфера компетенції поєднує в собі науку, культуру та освіту. Якби ЮНЕСКО займалася лише наукою, то в ній би дуже швидко взяли гору технократи, і тоді відповідні рекомендації містили би дещо інші посили. А так, зовсім різні «групи впливу» можуть знайти в аналізованому документі щось своє. Ідеологія відкритої та інклюзивної науки справді добре відповідає духові ЮНЕСКО з огляду на «заповіти» першого Генерального секретаря ЮНЕСКО — видатного англійського біолога Джуліана Гакслі, який у своїй програмній книзі про мету та філософію ЮНЕСКО вказував, що термін "Science" треба застосовувати не в тому вузькому сенсі, в якому він подекуди вживається в англомовних країнах, а в якнайширшому значенні, щоб покрити всі різновиди діяльності людини, які засновані насамперед на інтелекті (primarily intellectual activities of man). Дж. Гакслі зараховував до Science природничі, суспільні, гуманітарні науки і навіть теологію.
Huxley J. UNESCO: its purpose and its philosophy. Paris, 1946. P. 25–26, https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000068197
Текст проєкту рекомендації дає змогу висновувати, що її автори досі зберігають вірність цим ідеям. Так, у п.п. (iv) п. 15 проєкту рекомендації зазначено, що однією з цінностей відкритої науки є розмаїття: «відкрита наука має охопити певне багатоманіття практик, трудових процесів (англ. – 'practices, workflows', рос. – методы и формы работы), мов, результатів і тем досліджень, які суголосні потребам та епістемологічному плюралізмові різних дослідницьких спільнот, вчених, носіїв знань та соціальних гравців з різних країн та регіонів".
Утім, як поєднується з цими плюралістичними ідеями дедалі більш помітні тенденції до бюрократизації та формалізації наукового процесу, загострення до крайнощів конкуренції в науковій сфері, вихолощення та мейнстрімізація наукового дискурсу?
Згідно з проєктом — ніяк не поєднується. Вже у підготовчому звіті до рекомендації окремо зазначається, що головними проблемами, які стримують перехід до відкритої науки, є системи оцінки та заохочення вчених, базовані на імпакт факторі та кількості публікацій, брак послідовних стимулів та інвестицій, приділення уваги економічним вигодам від науки, технологій та інновацій більшою мірою, аніж спільному та публічному благу.
В п. 22 проєкту конкретизується, що вельми важливим для усунення бар'єрів на шляху до відкритої науки є перегляд систем оцінки досліджень та професійних кар'єр (рос. — результатов профессиональной деятельности) задля приведення цих систем у відповідність до принципів відкритої науки: «Враховуючи те, що зорієнтованість на відкриту науку (фр. – 'l'engagement en faveur de la science ouverte", ісп. – "la apuesta a favor de la ciencia abierta", англ. – "a commitment to Open Science", рос. – «последовательное внедрение открытой науки») вимагає часу та приділення уваги, які неможливо автоматично конвертувати у традиційні академічні продукти, такі як публікації, але які можуть мати важливі відгомони для науки та суспільства".
Далі стверджується: "системи оцінювання мають взяти до уваги широке розмаїття місій, які сполучають ланцюжок знання. Цей доволі важливий образний вислів набуває особливих відтінків у офіційних текстах різними мовами ООН (фр. – " variété des missions qui forment la chaine du savoir ", ісп. – " la amplia gama de tareas que integran la cadena del conocimiento". – " the wide breadth of missions within thé knowledge chain ", рос. – "широкий круг задач в рамках цепочки создания знаний"). Після цього перераховуються різновиди науки: фундаментальні дослідження, дослідження, які рухає допитливість (англ. – "curiosity driven", фр. – "motivée par la curiosité", ісп. – "impulsada por la curiosidad", рос. – "движимые любознательностью"), дослідження, що забезпечують технологічний інноваційний поступ, та дослідження, які роблять внесок у розуміння та вирішення соціальних проблем". За браком тут якогось єдиного критерія складно назвати це суворою класифікацією різновидів досліджень, але цим самим якраз наголошується на складності та багатопроявності науки. Надалі зазначається, що "ці місії супроводжуються різними формами створення та поширення знань і не зводяться до публікацій у міжнародних рецензованих виданнях".
На основі зазначеного виводиться необхідність сприяти виробленню та впровадженню систем оцінювання, які, зокрема, використовують показники, всеохопніші (англ. – more wide-ranging, ісп. — de mayor alcance, фр. – plus larges, рос. – более широкий охват) за бібліометричні критерії (англ. – journal-based metrics, ісп. – índices bibliométricos, фр. – les critères bibliométriques, рос. – параметры, основанные на публикациях в журналах) і не зводяться до рейтингу цитованості журналів (в ісп. тексті – публікації). Окремо говориться про врахування показників впливу науки та обміну знаннями, зокрема, показників розширення участі в дослідницькому процесі, впливу на політику і практику, взаємодії з партнерами за межами академічної спільноти.
Серед добрих прикладів вироблення новітніх систем оцінювання я назвав би проєкт COST CA15137 – European Network for Research Evaluation in the Social Sciences and the Humanities (ENRESSH)[2] (Європейська мережа оцінювання досліджень у суспільних та гуманітарних науках), який здійснювався у 2017–2020 рр. До проєкту були залучені учасники з 37 європейських країн, а також університети Китаю, ПАР та Мексики, і загалом відповідне дослідження за своїми масштабами і глибиною пропрацювання теми не має аналогів у світі. Основні рекомендації за наслідками проєкту добре перегукуються з аналізованим проєктом рекомендації. Пропонується застосовувати в оцінці ті критерії оцінки, які відповідають сформованим в соціогуманітарних науках дослідницьким практикам, враховують багатомовність, методологічний та ідеологічний плюралізм, широкий перелік форм презентації отриманих наукових знань. Важливо приділяти більше уваги не лише науковій цінності, а й соціальному впливу наукової роботи, посилити значення національних бібліометричних баз з певною стандартизацією їх ведення на основі існуючих добрих практик. Це в підсумку дасть змогу об'єднати відповідні бази у єдину європейську мережу, що спростить міжнародний обмін знаннями та залучення закордонних експертів до оцінювання проєктів.
Можна спостерігати, як цивілізований світ з певними затримками, але реагує на виклики, які висуває до науки сьогодення. Дуже сподіваюсь, що нові позитивні тенденції дістануться України ще до того, як тут не лишиться, що реформувати.