За початок попереднього року в мене накопичилась колекція моїх перекладів усяких матеріалів на тему боротьби зарубіжних науковців за академічні свободи. Все це вже публікувалося на моїй сторінці в фейсбуці, але є тексти, до яких весь час повертаєшся і є сенс тримати їх напоготові. Дуже люблю цей лист французьких науковців. Переклав його на одному диханні, щойно побачивши. Хоча цю петицію розміщено ще 9 грудня 2019 року, актуальності вона не втрачає, передусім через те, що автори не обмежуються своїми сьогочасними проблемами, а говорять про стратегію, вічні ідеї та цінності. Є показовим, що підписантами цього листа, а це кілька десятків наукових товариств, здебільшого є представники природничих і точних наук, хоча ми звикли, що на цій ділянці завжди орудують насамперед гуманітарії. Відповідно звертає увагу те, що в захисті інтересів французької науки науковці апелюють насамперед не до споконвічної традиції і національної самобутності, а до соціальної справедливості, викриваючи цинізм і антинауковість політики псевдодарвінізму, яка просувається бюрократами від науки. Не знаю, чи вдалося, але хотілося якось передати в перекладі ритм і тембр викладу. Думаю, саме так і має інтелектуальна еліта спілкуватися з владою.

Оригінал листа тут:

Recherche : non à une loi inégalitaire — Petitions.fr

Олександр Малишев

Київ, 12 січня 2021 року.



Лист панам Петі та Макрону, а також усім прихильникам конкуренції як способу забезпечення функціонування людських спільнот.

9 грудня 2019 року

Впродовж багатьох років уряди, що змінюють одне одного, намагаються просувати нерівність у ставленні [до різних суб'єктів] як рушій збільшення потенційної ефективності публічних служб. Останній приклад стосується сфери наукових досліджень і походить він від Президента CNRS пана Петі, виступ якого опублікували Les Echos (26/11/2019). Ведучи мову про майбутній Закон про складання багаторічних програм досліджень, п. Петі ратує за «амбіційний нееґалітарний закон – так, нееґалітарний! — гоноровий дарвіністський закон, що заохочує вчених, колективи, лабораторії та установи, які є найбільш конкурентоздатними на міжнародному рівні! Закон, що мобілізує зусилля!». Ці зауваги вже спричинили реакцію низки дослідників у двох публікаціях Le Monde останнього тижня.


Антуан Петі — президент Національного центру наукових досліджень Франції (CNRS). Фото — Denis/REA.

Ми, діячі сфери державної науки, бажаємо наразі звернутися до пана Петі та всіх осіб, які вважають, що конкуренція індивідів є тим рішенням, що поліпшить функціонування наших спільнот. Від часів Чарльза Дарвіна, впродовж понад 150 років досліджень ми добре вивчили, що природний добір не є процесом колективного поліпшення. Навпаки, природний добір діє на рівні індивідів, заохочуючи індивідуальні риси, найбільш придатні для виживання та розмноження, часом на шкоду популяції. В еволюційній біології вже хоч греблю гати з «еволюційних глухих кутів» та навіть «еволюційних самогубств», адже короткострокові переваги індивідів перестають такими бути в довготривалій перспективі, з огляду на знищення всієї популяції.


Маніфестація вчених проти закону про багаторічні програми наукових досліджень (Монпельє, 5 березня 2020). Giacomo Italiano — Maxppp. Оригінал фото тут: www.franceculture.fr/emissions/journal-de-8-h/la-l...


Коли ж розглядати лише приклад з науковою сферою, яку ми знаємо найкраще, то якщо метою майбутнього закону і є, як ми сподіваємось, забезпечити поступ знання та прирощення його користі для суспільства, то на яких же критеріях має засновуватись закон, названий «дарвіністським»? На присвоєнні більших ресурсів найпродуктивнішим дослідникам або дослідницьким групам? Такий підхід ґрунтується на низці необґрунтованих тез, зокрема:

- Є можливим об'єктивно визначити продуктивність і креативність дослідників.

Однак, дрейф існуючої системи оцінювання досліджень ставить багато питань [1]. Ця система ґрунтується на кількісних показниках і заохочує, таким чином, дослідників, що публікуються якомога більше, часом застосовуючи підходи, які є щонайменше дискусійними («природний добір поганої науки" [2]), а в гіршому випадку – шахрайськими [3].

- Науковий поступ досягається кількома геніями або у кількох "центрах передового досвіду".

Критичний розгляд історії наук відмітає це твердження [4]. Наука є передусім справою дослідницьких спільнот, усе більш і більш колективних експериментальних робіт, обмінів ідеями, дискусій, що збагачують наше сприйняття проблем, перед якими ми постаємо. Ізольовані спалахи геніальності стаються вкрай рідко.

- Фінансові засоби використовуються краще, коли їх переорієнтовано в бік небагатьох осіб або дослідницьких центрів.

Навпаки, нееґалітарна ставка на обмежене коло дослідників незворотним чином веде до втрати продуктивності науки. Насправді, гранична продуктивність (з позиції добутих знань) одного євро, інвестованого в дослідження, скорочується зі збільшенням суми видатків, тобто одна й та сама сума дає більше тоді, коли її розподілено між багатьма дослідницькими групами (дивіться узагальнення на цю тему [5]).

Підсумовуючи, ми вважаємо, що політика стосовно науки, заснована на збільшенні до крайнощів конкуренції, буде контрпродуктивною, адже вона не селекціонуватиме ті риси науковців, які породжують якісну науку: суворість думки, здатність до співпраці, винахідництво, скептицизм та оригінальність. Утім, саме такі риси будуть необхідними для того, щоб відповісти на ті наукові виклики, які диктуються глобальними проблемами суспільства на кшталт планетарних змін.

Ми також вважаємо, що наше міркування є застосовним і до поліпшення функціонування інших інституцій поза світом науки. Саме тому, коли застосовується міркування, засноване на конкуренції суб'єктів, індивідами, які "виходять сухими з води", є ті, хто зрозумів, як задовольнити критерії відбору. В окремих випадках це може йти поруч з прирощенням спільного блага, але часто це стається лише випадково. Натомість у багатьох ситуаціях це призводить до зменшення суспільного блага. Якщо скорочення своїх інвестицій у колектив даватиме змогу краще виконати критерії селекції, то буде селекціоновано саме таку стратегію.

Насамкінець, прийняття рішень в суспільній сфері не обов'язково має інспіруватися тим, що відбувається в природі. Людським спільнотам належить право вибору їх системи цінностей через використання моральних аргументів. Наслідки конкуренції в науковій сфері та багатьох інших секторах суспільства вже спричинили значну і видиму шкоду душевному стану осіб («Блюз французьких науковців", Le Monde 14/10/2019). Найсерйозніші дослідження, які були проведені з цієї проблематики, доводять, серед іншого, що грошова чи статусна нерівність є рушієм нездужання та неефективності, і це спостерігається в усіх прошарках суспільства [6].

Що стосується майбутнього закону про складання програм досліджень, то ми, таким чином, підтримуємо рекомендації академічних наукових товариств Франції, які є результатом тривалих консультацій наукових діячів. Рекомендаціями, які можна вирізнити як пріоритетні, є такі:

- Спростити організацію досліджень через повернення часу на дослідження дослідникам та освітянам-дослідникам, відновлюючи взаємну довіру між адміністраціями та науковцями і спрощуючи керівництво лабораторіями, зокрема, через надання гнучкості бюджетним нормам.

- Асигнувати більше ресурсів на державні дослідження цивільного характеру через прирощення базових дотацій на лабораторії, поліпшуючи функціонування і прозорість Національного агентства з науки [ANR, агентство, що має займатися розподілом кредитів за проєктом], підтримуючи формування європейських досьє і управління отриманими контрактами;

- Посилити зайнятість у сфері науки через збільшення постійних наборів до всіх організацій, на противагу тенденції останніх десяти років, і через поліпшення академічних кар'єрних перспектив, насамперед шляхом зменшення нестабільності становища молодих вчених;

- Активізувати взаємодію академічної сфери та решти суспільства через підвищення цінності докторантури для економіки, беручи до уваги у вихованні та просуванні вперед майбутніх докторів включення діячів державної науки у взаємодію із суспільством та заохочуючи взаємовигідне співробітництво між державною наукою та іншими сферами суспільства.

В час, коли діячі науки і вищої освіти мають бути зразками наукової суворості, щоб протистояти зростанню сучасного мракобісся, несподівана поява нового проєкту реорганізації науки, який засновується на догматичній відданості згубним ідеям, ґрунтованим постулатами, що систематично суперечать наявним даним, змушує констатувати удаване чи явне нерозуміння професії вченого тими, хто хотів би цим вченим керувати. Нас не обдурити псевдодарвіністським обґрунтуванням, що дається цьому проєкту. Посилення нерівності не може підвищити академічну продуктивність, але дасть змогу найліпшим чином впровадити в життя латинську максиму "Divide et impera" – розділяй і володарюй. І владарювання державною наукою, позбавленою своїх життєвих сил, не поліпшить показників Франції у академічних рейтингах, які наразі слугують молитовниками для оборонців цього проєкту.

Бібліографія

[1] Gingras, Y. (2014) Les dérives de l"évaluation de la recherche: du bon usage de la bibliométrie, Raisons d"agir.

[2] Smaldino, P. E. & McElreath, R. (2016) The natural selection of bad science. Royal Society Open Science, 3. https://doi.org/10.1098/rsos.160384

[3] Chevassus-au-Louis, N. (2016) Malscience. De la fraude dans les labos, Le Seuil.

[4] Conner, C. (2011) Histoire populaire des sciences, L"Echappée.

[5] Aagaard, K., Kladakis, A. & Nielsen, M. W. (2019) Concentration or dispersal of research funding? Quantitative Science Studies, https://doi.org/10.1162/qss_a_00002

[6] Wilkinson, R. & Pickett, K. (2013) Pourquoi l"égalité est meilleure pour tous, Les Petits Matins.


Колективні підписанти (40)

Société Botanique de France

Société Française de Biologie du Développement

Société Française de Bioinformatique

Société des Neurosciences

Société Française d"Astronomie et d"Astrophysique

Association Française de Sociologie

Association des Historiens Contemporanéistes de l"Enseignement Supérieur et de la Recherche

Association Française d"Histoire des Mondes du Travail

Société des Anglicistes de l"Enseignement Supérieur

Société Française d"Écologie et d"Évolution

Alliance des universités de recherche et de formation

Société Française de Génétique

Société Préhistorique Française

Société des Médiévistes de l"Enseignement Supérieur Public

Association des Enseignants chercheurs en Psychologie des Universités

Société de Sociologie du Sport de Langue Française

Association Française de Recherche sur les Livres et les Objets Culturels de l"Enfance

Société Française d"Exobiologie

Association Française d"Histoire Économique

Société Française de Phytopathologie

Association Française d"Études Américaines

Société Française Shakespeare

Société Mathématique de France

Société Française de Philosophie

Sud Recherche EPST — Solidaires

Société d"Anthropologie de Paris

Société des Professeurs d"Histoire Ancienne de l"Université

Revue d"histoire du XIXe siècle

Société d"histoire de la Révolution de 1848 et des révolutions du XIXe siècle

Société Professionnelle des Enseignants et Chercheurs en Informatique de France

Société d"Études Anglo-Américaines des XVIIe et XVIIIe Siècles

Société Française pour l"Histoire des Sciences de l"Homme

Societe Francaise de la Neutronique

Société Française des Microscopies

Association des Linguistes Anglicistes de l"Enseignement Supérieur

Société Française de Psychologie

Société Française d"Optique

Société Française de Statistique

Groupe d"Etude et de Recherche en Anglais de Spécialité

Société Française de Littérature Générale et Comparée

Société des Océanistes