Це не питання, це — констатація фактів. Мій оптимізм в плані «післі Перемоги все буде по новому» скінчився, все, — далі підуть реальні речі щодо майбутнього України.

Все гучніше лунають заяви політичних лідерів наприкінці травня щодо так званого перемир'я в Україні. Позиції та дії Великобританії, Польщі та країн Балтії відомі, відкриті, послідовні й досить потужні. Ці країни готові йти не тільки на економічні жертви, заради Перемоги над світовим агресором. Але це не вся Європа та не весь Світ, нажаль. Жахливо, але це факт — Європа не здатна об'єднатися для нейтралізації кремліна, — в кожної країни свої інтереси, не всі готові хоч трохи постраждати економічно заради, нажаль, незрозумілої їм нашої ПЕРЕМОГИ.

Тому кремлін буде виживати економічно ще досить тривалий час, — навіть, вести локальні бойові дії, тобто: якщо не обстрілювати ракетами українські міста, то досить міцно тримати під прицілом наші прикордонні міста та селища, накопичувати ресурси для нової активної фази війни. Політика путлера досить прогнозована, — вона не мінялась, не змінюється та не зміниться. Не дивлячись на рабське положення населення російської федерації, – він дуже послідовно досягає своїх цілей.

Але я зверну вашу увагу на вчорашній виступ Байдена. Він ще раз чітко заявив, що не збирається вести прямі військові дії з москвою, — тільки потужна допомога для підтримки Незалежності України, санкції та блокада москви.

В «сухому залишку» ми маємо:

1.Напівзруйновану країну, тисячі кілометрів окупованої плодючої землі, десятки тисяч загиблих, сотні тисяч депортованих у мордор, мільйони переселенців.

2.Завдяки потужним діям ЗСУ — зараз путлер видохся. Рашисти не можуть наступати, тому від безсилля волають про ядерну війну. Вони патякають про досягнення своєї мети, і якщо ми подивимося на мапу бойових дій – це майже відповідає їх базіканню, як це не прикро.

3. Загроза ядерної війни змусила повірити Світ, що його майже все влаштовує, окрім загрози продовольчої кризи та апетитів української влади на незрозуміле мені «відновлення» посеред війни. Але це Все не може влаштовувати українців, які жадають ПЕРЕМОГИ.

Що з цим робити? Мабуть своє: вже давно переставити всіх та все на військові рельси, але ну точно через три місяці не призначати в ручному режимі «БОНЕВТІКів» або щось прикрашати та відновлювати у прифронтовій зоні.

План нашої влади контрнаступу та деокупації – це добре, але він залежить від поставок важкого озброєння з Заходу, яке затримується, та чи буде воно взагалі, як і реалізація плану.

Сценарій ще одного «тимчасового перемир'я» – знищить Україну.