Страх, безпорадність і розпач – це те, з чим чи не щодня стикаються самотні пенсіонери. Вони переживають війну наодинці, не знають, що відбувається на вулиці, лякаються від кожного реву сирени чи звуків вибухів. Вони не в змозі самостійно про себе подбати – дійти до укриття, до пункту обігріву, в аптеку чи навіть в магазин.

Придивіться до своїх сусідів, можливо серед них є ті, кому потрібна допомога, але хто соромиться її попросити. Звичайне привітання з добрим ранком і пропозиція допомоги для вас не буде обтяжливою, а літня людина зможе відчути себе захищенішою.

Наодинці з війною

Війна змінила життя кожного українця. Хтось став військовим, хоч ніколи про це не мріяв, хтось повіз дітей на чужину, аби тільки вони були в безпеці, хтось проміняв роботу на волонтерство, хтось виготовляє окопні свічки, а хтось банально вчиться готувати їсти на мангалах чи кострах. 

Усі ми вибиті зі звичної колії і змушені виживати, однак найтяжче це дається безпомічним стареньким людям. За клубком власних потреб ми не задумуємося, що за  зачиненими дверима в наших будинках можуть жити безпорадні люди, яким взагалі нікому допомогти.  

Регулярні повітряні тривоги і ракетні обстріли змушують літніх людей жити в постійному страхові, а у багатьох з них слабкі серця.

Ті, кому за 80 бачать уже другу війну. Їхнє дитинство пройшло під обстрілами фашистів і на старості вони знову змушені переживати жахи війни.

Ця зима стане справжнім випробуванням не тільки для самотніх літніх людей, але й для всього українського суспільства. Випробуванням на моральну зрілість, випробуванням на людяність, випробуванням на готовність допомогти тому, кому більше нікому простягнути руку допомоги.

Бідність і безпорадність

Наведу декілька цифр, щоб ви уявили масштаб проблеми. Чверть всього населення України – це пенсіонери. З понад 10 мільйонів літніх людей більше половини фактично  живуть за межею бідності. Так, середня пенсія в Україні 4,5 тисячі грн. Але 38,4% пенсіонерів отримують виплати в межах від 2 001 грн до 3 000 грн. Ще 23,5% — від 3 001 грн до 4000 грн. Відніміть від цієї суми від 1 до 2,5 тисяч грн на оплату комунальних послуг і практично у людей на продукти та ліки на весь місяць лишається менше грошей, ніж ви витрачаєте на один звичний похід в магазин.

Якщо у пенсіонера є сім'я, то йому принаймні можуть допомогти близькі, а от тим, хто залишився сам, хто не має дітей, або чия рідня уже померла, взагалі нікому допомогти. Самотні літні люди – одна з найуразливіших верств населення.

Ці люди не поїхали за кордон. Серед біженців, які покинули Україну частка пенсіонерів дуже низька. Поїхали тільки ті, кого вмовили діти чи онуки. А ті, хто живуть самотньо залишились тут. Літнім людям взагалі тяжко покинути свої домівки: у більшості з них проблеми зі здоров'ям, з фінансами і їхати кудись елементарно складно. Тож сьогодні десятки, якщо не сотні тисяч одиноких літніх людей змушені на самоті переживати усі страхіття війни.

Заручники власних квартир

Постійні вимкнення електроенергії зробили й без того нелегке життя самотніх людей ще тяжчим.  

Більшість з них не читають телеграм-канали, де можна дізнатися останні новини, вони не знають, що якщо в квартирі раптово вимкнули опалення, то десь у них на районі працює  Центр Незламності, в якому можна зігрітися, а навіть, якщо і знають, то навряд чи зможуть туди добратися. Не факт, що навіть ризикнуть переступити поріг власної домівки.

Через поважний вік і хвороби багато літніх людей роками не виходять далі своїх дворів, а то і зовсім не покидають квартир.

Уявіть, як старенькій людині, для якої кожен похід в магазин – це ризик для життя, прийти до магазину чи аптеки і побачити зачинені двері, бо там немає електроенергії. Вони бояться йти на вулицю, адже ноги можуть уже не втримати і кожне падіння може стати останнім або назавжди прикувати до ліжка.  

Уявіть, як самотньому пенсіонеру спуститися по сходах, бо в будинку не працює ліфт, а якщо й працює, то в ньому можна застрягнути і навіть померти, бо серце не витримає.

Ті, хто живуть на верхніх поверхах багатоповерхівок фактично стали заручниками в своїх квартирах і навіть вийти з них не можуть.

Багато пенсіонерів через хвороби, в принципі,  не здатні покинути своїх помешкань і я з жахом думаю, що якщо опалення не буде добу чи дві, якщо ніхто не постукає в двері до цих людей, вони ж елементарно можуть замерзнути.

Не чужа біда

Сьогодні Україна воює не лише проти агресії, Україна воює і за те, якою країною вона хоче стати.

Ставлення суспільства до людей похилого віку показує рівень його моральної зрілості. Нація, яка себе поважає не може дозволити людям поважного віку переживати такі тяжкі часи в повній самотності і безпорадності.

Наш благодійний фонд «Тримай мою руку» не перший рік опікується літніми людьми. Ми намагаємося задовільнити їхні потреби в їжі, одязі, ліках, транспортуванні та інших життєво необхідних речах. Іноді пенсіонеру навіть сміття немає кому винести з квартири, а іноді потрібна допомога, щоб прибрати помешкання, іноді людям важлива елементарна увага.

Але самим нам не впоратись. Якщо ворог і далі продовжуватиме знищувати нашу інфраструктуру, і далі намагатиметься залишити нас усіх без світла, води і тепла — першими постраждають найбільш безпорадні, найбільш вразливі.

На базі нашого благодійного фонду ми створили платформу, мета якої об'єднати зусилля тих, хто має бажання допомогти і спрямувати їх на адресну допомогу тим, хто її дійсно потребує. Ми приймаємо продукти харчування, теплі речі, засоби гігієни. Також можна зробити благодійний внесок, який піде на закупівлю продуктів та конче потрібних речей для літніх людей.

Крім цього ми закликаємо абсолютно всіх не бути байдужими.

Беріть шефство над  пенсіонерами, які живуть поруч з вами, яких ви знаєте особисто  чи про яких розповіли вам сусіди.

Постукайте в їхні двері, розпитайте чим їм можна допомогти. Для самотньої людини іноді елементарна заміна лампочки, купівля свічок, теплих ковдр чи спальників може бути величезною проблемою. Для вас допомога у дрібних побутових питаннях не займе багато часу, а для людини – це стане промінчиком світла і надії у темні часи, в які нам всім доводиться зараз жити. Вона знатиме, що їй є до кого звернутися в разі якоїсь проблеми.

Давайте разом покажемо ворогам, які хочуть нас знищити, що ми в змозі захистити себе і  потурбуватися про найслабших.