Нещодавно вступив в дію закон, який значно спрощує покарання водії неправильно припаркованих авто. Однак, незважаючи на це, революції гідності на дорогах Києва не сталося. Чому? І що з цим робити?

Будь-які правила мають слугувати людям, робити їх життя кращім. Заборони заради заборон – це пережиток совку. Тому я хочу зосередитись на пошуку рішень, які будуть в інтересах переважної більшості киян, в т.ч. і власників авто.

Досвід розвинених міст.

Багато років експериментів довели, що екстенсивний шлях розвитку транспортної інфраструктури не дає бажаного результату. Якщо лише збільшувати кількість парковок, розв'язок, мостів чи площу доріг – результат завжди тимчасовий. Наступає той момент, коли на дорозі збільшується кількість авто, а отже ми повертаємось в ті самі затори з яких розпочинали. Додатковим фактором є і те, що збудувати 24поверховий бізнес центр в центрі Києва можна (за поточних реалій), а площа доріг – величина +/- стала. Тому, якщо ми не хочемо проживати своє життя в заторах, ми повинні мати інші рішення, окрім розвитку дорожньої інфраструктури.

Які рішення?

Є два принципових підходи. Перший – метод батога. Місто встановлює драконівську вартість паркування центральній частині міста, жорстко карає порушників. Штрафи, евакуатори, платний в'їзд у центр. Одним словом – нульова толерантність до авто.

Можливо, за 7-10 років такий метод спрацює. Бізнес почне потроху перебиратися з центру. Звісно, що не весь, адже збудовані бізнес центри нікуди не дінуться. Однак у такого підходу є кілька недоліків. По-перше, він дасть результат за роки. По-друге, це постійний конфлікт із власниками авто. І нарешті, ніхто не гарантує, що перенаправивши транспортні потоки з центру, ми не отримаємо інші неочікувані проблеми. Наприклад, перевантаження метро, адже концентрація різних гілок і станцій у пішохідній доступності в тих місцях куди переїде роботодавець вже не буде.

Другий варіант – створення альтернативи. Звісно, що власний автомобіль має багато переваг над громадським транспортом. Головна з них це наявність особистого простору. Однак має і недоліки. Ви не можете читати, писати смски, в решті, після роботи водій не має прав випите кілька келихів пива з колегами. Да і після важкого дня не завжди хочеться сидіти за кермом, іноді хочеться просто розслабитись. Іншою перевагою громадського транспорту може бути швидкість. І не лише метро в годину пік. Поточний стан громадського транспорту в Києві – це суцільний біль. Однак, є достатньо рішень, які без великих витрат міського бюджету зроблять громадський транспорт швидшим і кращім! Зокрема, є розроблений проект рекомендацій Світового банку, який просто потрібно імплементувати.

Очевидно, що найбільш ефективним буде поєднання всіх трьох підходів. Перехоплюючи паркінги в пішохідній доступності від хабів громадського транспорту зменшить кількість машин із передмістя чи спальних районів, швидка і комфортна альтернатива у вигляді громадського транспорту зменшить кількість авто на дорозі, а отже зменшить затори і збільшить кількість вільних місць. А водії мають навчитися поважати правила паркування, смуги громадського транспорту та тротуари для пішоходів.