Коли узимку минулого року до мене звернувся Олександр Пелешко, власник і керівник видавництва ЛІТВИР, з пропозицією видати «Хазяїна Чортового млина», я, чесно кажучи, був трохи здивований.

Станом на грудень 2025-го книга вже мала на Букнеті понад 10 000 прочитань, а на ютубі — аудіоверсія — понад 40 000 прослуховувань. От я й подумав: якщо близбко 50 тисяч потенційних покупців уже знають текст, то кому воно ще у папері треба буде? Та ще й романтика. Не про війну, не про наше сьогодення, а містично-пригодницька історія кохання запорізького козака і молодої удовиці. Грубо кажучи — казка. Для дорослих, але все ж... Кому воно нині здалося, ще й за грубі гроші, коли, м'яко кажучи, люди зовсім не жирують? Адже паперове задоволення аби не у 500 гривень обійдеться

А потім подумав: якщо видавець готовий вкластися у друк, то щось він собі знає. То чого відмовлятися? Тим паче, що мені теж зайва копійчина зовсім не зайва буде. При хорошому тиражі можна і на 2-3 тисячі гонорару сподіватися. І дав згоду…

І мушу сказати: Пелешко не прогадав, «Хазяїн Чортового млина» зацікавив людей. Що було одразу помітно по оголошеному передзамовленню. Лише за січень, місяць, коли люди витрачають на свята, — кілька сотень передплат. Що вплинуло на кінцевий тираж, котрий, в результаті був суттєво збільшений аніж планувалося спочатку.

Про те, як книга йшла від рукопису до полиці крамниці, можна окрему повість написати. Тут і безконечні зимові блек-аути, і прильоти в сусідні будинки, і бусифікація працівників друкарні, і тецекашні проблеми у власника друкарні. А родзинка — влучання ракети у відділення НП через годину після того, як тираж було відправлено на склад. Але про це все якось іншим разом.

Головне, книга вже на складі і у мене на столі (ті примірники, що замовлялися з автографом) і найближчими днями усі, хто придбав книгу, її отримають. А хто ще не замовив, але має таке бажання, ласкаво просимо до крамниці видавництва «Літвир»