Дандридж М. (Майк) Малоун, розпочав свою армійську кар'єру в Армії США солдатом і закінчив полковником майже через 30 років. За цей час він здобув ступінь бакалавра в Vanderbilt University та магістратуру Purdue. Він також закінчив Army Command and General Staff College and the Army War College. Він відомий в США як провідний експерт з питань військового лідерства в повсякденній і бойовій діяльності. Викладав цю тематику на курсах сержантів, для кадетів West Point та слухачів різних військових шкіл, включаючи Army War College. Його книга і аудіокнига "Small Unit Leadership", яку він підготував щодо прямого лідерства офіцера (сержанта), має близько 50 000 примірників в обігу серед військових підрозділів у всьому світі.

Наприклад, редколегія журналу "ARMOR" свого часу написала такий відгук про цю книгу: «Автор конденсує томи психологічних досліджень у читабельній та захоплюючій книзі про практичне військове лідерство».

А журнал "U.S.N.I. Proceedings" написав про неї ось таке: «Полковник Малоун вирішує невловиму тему лідерства реально-прагматичним підходом. Це не книга інтелектуальної теоретизації, а конкретна техніка для „продвинутих“ солдатів на полі бою та поза ним».

У 2012 році ця книга потрапила мені до рук від мого друга головного сержант-майора армії США (Ret.) Роберта Оберлендера (Robert Oberlender "OB"), який впроваджував до війни технології імітаційного моделювання бойових дій під час навчання курсантів у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного. «ОБі» з вдячністю пам'ятають майже всі випускники піхоти і десантників 2012-2014 років за те, що він був ідеальним зразком підготовленого сержанта армії США. До речі, ще до війни в академії американські інструктори навчали майбутніх офіцерів на основі стандартів НАТО. З четвертим, випускним курсом регулярно і успішно проводилися навчання "Golden Lion" і "Golden Eagle" із застосуванням програмного забезпечення "Follow Me" та "J-CATS".

Але повернемося до книги «Рейнджера» і до теми мотивації військовим лідером своїх солдатів. Він надає прості і водночас практичні рекомендації військовим лідерам, зокрема для «малих підрозділів» тактичного рівня.

Процитую уривок з книги щодо мотивації особового складу:

«ЯК МОТИВУВАТИ?

„Мотивація“ не потребує детального визначення. Це просто набір потреб і бажань, які має людина. Ці потреби і бажання змушують її діяти певним чином. Тож мотивація є основою того, що люди думають і роблять. Всі діють у власних інтересах. Максимум зусиль досягається, коли особовий склад працює над досягненням цілей підрозділу і водночас задовольняє власні потреби.

Військовослужбовці можуть бути мотивовані військовим лідером, як внутрішньо, так і зовні. Щоб ефективно використовувати мотивацію, військові лідери повинні визнати, що: воїни складні та мінливі; вони змінюють свою поведінку з часом (а не за одну ніч); шукають різноманітності у своїй службі, наприклад, хочуть вдосконалювати свої навички в ході тренувань; вони по-різному реагують на практику лідерства тощо.

ЗНАННЯ СВОЇХ ЛЮДЕЙ дозволяє слухати, чути, бачити і мислити. Роби це добре і ти зможеш їх „мотивувати“.

КОЛИ ЦЕ РОБИТИ?

Лідери повинні намагатися ПОСТІЙНО мотивувати підлеглих.

ЯК ЦЕ РОБИТИ?

1. Завжди звертайте пильну увагу на базові фізіологічні потреби, які задовольняють солдати – їжа, притулок, одяг.

2. Говоріть зі своїми солдатами і слухайте їх.

3. Визначте важливі для них речі – їхні потреби.

4. Оцініть, наскільки вдале виконання місії буде задовольняти ці потреби. Поясніть це підлеглим.

5. Показуйте приклад у всьому, чим займаєтесь, особливо у військових навичках.

6. Нагороджуйте лише тих, хто гідний.

7. Карайте всіх, хто цього заслуговує.

8. Сприяйте хорошим воїнам і відправляйте їх на навчання, навіть якщо це означає, що ви можете їх втратити для себе.

9. Пояснюйте, наскільки важливою є їхня компетентність для армії та нації, і що народ очікує від своїх солдатів.

ЯК ЗНАТИ, КОЛИ ЦЕ ЗРОБЛЕНО ПРАВИЛЬНО?

Коли поведінка солдата змінюється в потрібному військовому лідеру напрямку».

Додати до цих слів від себе майже нічого. У наступній статті розкрию судження курсантів – моїх вихованців, які успішно засвоюють навчальну дисципліну «Військове лідерство», а також офіцерів рівня «рота-батальйон» про те, як мотивувати людей під час служби і що треба зробити саме зараз, щоб їх на ній утримати.

Насамкінець скажу, що з власного досвіду багатолітньої військової служби визначив для себе такі основні фактори, що впливали на процес мотивації: бажання служити (а не прислужуватись); особиста ефективність і зацікавленість; психологічна тимчасова перспектива і ціннісна (морально-психологічна, емоційна) атмосфера або культура середовища, яке мене оточувало.

Я переконаний, що мотивація – це не властивість людини а результат процесу. Щоб досягати успіху в будь-чому і у військовому лідерстві, зокрема, необхідно до сили волі додати здібності, доплюсувати необхідні здатності (які треба ще розвинути в собі) та максимально забезпечити для цього сприятливі умови.

Успіх = Сила волі + Здібності і Здатності + Сприятливі умови

Успішні люди не сумніваються, що можуть впливати на обставини і не сумніваються у власній ефективності (самоефективності), щоб не трапилося.

Еріх Фромм сказав: «Якщо у вас в житті немає мрій, до яких треба прагнути і яких варто добиватися, які хотілось би перетворити в реальність, – тоді і немає сенсу прикладати зусилля».

Подобається мені цей Еріх. Мотивує рухатись. Мотивація військового лідера починається з мрій, які потрібно втілити в життя!