Де Вааль, відомий етолог, що багато досліджував соціальні зв'язки вищих приматів, і, зокрема, політику та мораль, стверджує, що відчуття справедливості є однією з основних прошивок людської свідомості, яка дісталась нам навіть не від приматів, а від більш старих предків, і притаманна будь-якому соціальному виду, який живе загонним колективним полюванням. Де Вааль особисто, разом з колегою досліджував відчуття справедливості і прагнення рівного розподілу на дотепних дослідах.

Але. Людство побудувало складні економічні стосунки, які пішли набагато далі, ніж просте полювання. І ця економіка принципово побудована на нерівності, де винагорода за більші зусилля є основою процвітання. Людство поставило ефективність вище за справедливість, і досягло успіху. В суспільствах зі значним розшаруванням насправді навіть бідні верстви живуть в абсолютних вимірах досить непогано. Але все ж таке становище теж напружує вроджене відчуття справедливості, і народжує всілякі ліві рухи типу Occupy Wall Street. До речі, останній рух де Вааль порівнює з відчуттям мартишки капуцина, яка кидає в експериментатора огірком, вимагаючи такий самий виноград, як і в сусідки (саме такий дослід поставив де Вааль).

Розвинуті суспільства прийшли до стану сучасної економіки еволюційним шляхом, і існує певний суспільний консенсус щодо нових правил справедливості, де замість егалітаризму справедливим вважається священна недоторканість приватної власності. Хоча це й не повністю відповідає природі людини, але рівноваги досягнуто, і попри підсвідоме невдоволення низів, існування сучасної ефективної економіки досить стабільне, і надає добробут всім. Люди змирилися з такими явищами, як рента, спадок або надприбутки поп-виконавців, які і поруч не стояли з заробітками оперних співаків або класичних музикантів.

В іншому становищі опинилися пострадянські суспільства. Соціалізм тішив мавпяче первинне почуття рівності надто довго, побудував систему вульгарного примітивного егалітаризму. Вистрибнути з нього надто складно, тому і не приживаються у нас ринкові західні інституції. Дарма, що на практиці ми отримали розшарування набагато сильніше, ніж в розвинених західних суспільствах, що на прагненні суспільної рівності грають шахраї, які обдурюють нещасних мавпочок, які далі і далі кидають в екпериментатора огірком. Інстинкти вимагають рівних стандартів життя для пенсіонерів і успішних програмістів, а, як ми знаємо з досліджень еволюційних психологів, інстинкти більш давні, тому більш потужні, і затикають розум на раз.

Важко сказати, що з цим можна зробити, крім довгого перевиховання, на яке Україна просто не має часу. Як пояснити людям, що іноді варто радіти огірку, включивши розум, а виноград прийде значно пізніше. Що ми все ж розумні істоти, і нам варто розширювати наш горизонт планування, бо навіть шимпанзе і бонобо демонструють передбачення майбутнього і дії, які вони виконують заздалегідь. Нарешті, варто апелювати до батківських почуттів і закликати створювати успішне середовище для наших дітей. Інакше ми знову побудуємо сучасний аналог первісного племені з хитрими вождями та шаманами нагорі.