Інформація для ФОП – платників єдиного податку

Відповідно до п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої – третьої групи звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків:

► податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку, зокрема, першої – третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» ПКУ;

► податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується, зокрема, фізичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену п.п. 1 п. 293.3 ст. 293 ПКУ;

► податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності.

Згідно з 297.2 ст. 297 ПКУ нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у п. 297.1 ст. 297 ПКУ, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені ПКУ.

У разі ввезення товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачуються платником єдиного податку на загальних підставах відповідно до закону.

Платник єдиного податку виконує передбачені ПКУ функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах (п. 297.3 ст. 297 ПКУ).

Включення неприбуткової установи до Реєстру неприбуткових установ та організацій: чи надсилається рішення до такої організації?

Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок № 440).

Включення неприбуткових організацій до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) здійснюється згідно з положеннями пунктів 3 – 8 Порядку № 440.

Абзацом восьмим п. 8 Порядку № 440 встановлено, що у разі відсутності підстав для відмови у включенні (повторному включенні) до Реєстру, присвоєнні (зміні) ознаки неприбутковості контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання контролюючим органом реєстраційної заяви та документів, що додаються до неї, внести до Реєстру відповідний запис про включення (повторне включення) такої неприбуткової організації до Реєстру, присвоєння (зміну) ознаки неприбутковості.

У разі наявності підстав для відмови у включенні (повторному включенні) до Реєстру, присвоєнні (зміні) ознаки неприбутковості або для виключення неприбуткової організації з Реєстру контролюючим органом готується відповідне рішення за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 440 у двох примірниках, один з яких вручається такій організації у порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), а другий залишається в контролюючому органі (абзац дев'ятий п. 8 Порядку № 440).

Враховуючи зазначене, у разі включення неприбуткової установи (організації) до Реєстру контролюючий орган вносить до Реєстру відповідний запис про включення (повторне включення) такої установи (організації) до Реєстру. При цьому рішення про включення (повторне включення) до Реєстру такій неприбутковій установі (організації) не надсилається.

З переліком неприбуткових установ (організацій), включених до Реєстру, можна ознайомитись у відкритій та приватній частинах Електронного кабінету, розміщеного на офіційному вебпорталі ДПС (https://cabinet.tax.gov.ua).

Орендар, який продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, продовжує сплачувати орендну плату

Плата за землю – обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата).

Норми встановлені п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Орендна плата – обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПКУ), а платником орендної плати – орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 ПКУ).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 ПКУ).

Відповідно до ст. 31 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 161) договір оренди землі припиняється у разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 33 Закону № 161 по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуюче вищевикладене, якщо платник продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та не отримав письмового заперечення від орендодавця щодо використання земельної ділянки, то до поновлення дії договору оренди такий платник буде сплачувати орендну плату відповідно до умов попереднього договору оренди землі. При цьому річна сума платежу не може бути меншою розміру, встановленого п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПКУ.

Кам'янським управлінням проведено кущовий семінар для платників податків

З метою інформування платників податків про зміни податкового законодавства та практичне застосування норм Податкового кодексу України днями за організацією управління комунікацій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – ГУ ДПС) Кам'янським управлінням ГУ ДПС проведено кущовий семінар для платників податків – юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

На семінарі, зокрема розглядалися зміни у податковому законодавстві, які набрали чинності з 01 січня 2020 року.

Перш за все акцентовано увагу суб'єктів господарювання, що триває процес підготовки до застосування з 19.04.2020 програмних РРО, а саме: проводиться тестування першого релізу безкоштовного додатку «пРРОсто». Програмне рішення для смартфонів та планшетів з операційними системами Android та iOS вже доступне для зареєстрованих тестувальників. Незабаром, додаток буде доступний для завантаження з Google Playmarket та App Store без додаткових запитів.

Податківці докладно зупинилися на питаннях адміністрування та змінах, що відбулися в адмініструванні податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, акцизного та екологічного податків, місцевих податків і зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Також учасників семінару проінформовано про обов'язкове подання платниками фінансової звітності, як додатку та невід'ємної частини до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та внесені зміни до форм податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, про скасування Звіту про суми податкових пільг тощо.

Працівниками ГУ ДПС також акцентовано увагу платників на необхідності дотримуватися порядку заповнення реквізиту «Призначення платежу» в платіжних документах відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.07.2015 № 666 із змінами, щоб не порушувати платіжну дисципліну і платежі своєчасно спрямовувались до відповідних бюджетів.

Особливу увагу на семінарі приділено питанням легалізації найманої праці. Держслужбовці зазначили, що для роботодавців з лютого 2020 року зменшено штрафи за порушення законодавства про працю, але сплата штрафу не звільняє роботодавця від усунення порушень, пов'язаних з легалізацією трудових відносин.

Крім того, фахівці податкової служби нагадали, що з початку 2020 року стартувала кампанія декларування громадянами доходів, отриманих протягом 2019 року і декларувати свої доходи – це конституційний обов'язок. Деклараційна кампанія 2020 триває до 01 травня, а для громадян, які мають право на отримання податкової знижки за 2019 рік – по 31 грудня 2020 року включно.

Семінар пройшов в атмосфері спілкування платників і представників податкової служби – учасники отримали відповіді на питання, які виникають під час проведення господарської діяльності.

Слід зазначити, що такі заходи удосконалюють рівень знань податкового законодавства суб'єктів господарювання, а також сприяють покращенню партнерських відносин між платниками та контролюючими органами.

За неналежне ведення або неведення Книги обліку доходів і витрат передбачена відповідальність

Платники податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник ПДФО зобов'язаний відповідно до розділу IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ) подавати декларацію про майновий стан і доходи або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Норми встановлені п.п. «а» п. 176.1 ст. 176 ПКУ.

Форма Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу затверджені наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2017 № 591.

Відповідно до ст. 164? Кодексу України про адміністративне правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х із змінами та доповненнями (далі – КУпАП), зокрема неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою ст. 164? КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сплата податковим агентом ПДФО: заповнення поля 3 «Призначення платежу» розрахункового документа

Згідно з п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) – це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV ПКУ.

Заповнення поля 3 «Призначення платежу» розрахункового документа, призначеного для сплати податків та зборів до бюджетів, здійснюється відповідно до вимог Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 № 666, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.08.2015 за № 974/27419, із змінами (далі – Порядок № 666).

Згідно з п. 1 Порядку № 666 при заповненні реквізиту «Призначення платежу» розрахункового документа у полі 3: ● друкується розділовий знак ";"; ● друкується один з нижченаведених реквізитів:

1) код клієнта за ЄДРПОУ (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8);

2) реєстраційний номер облікової картки платника податків (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта);

3) реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється контролюючими органами (завжди має 9 цифр).

Отже, у полі 3 «Призначення платежу» розрахункового документа, який складається податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, проставляється або код ЄДРПОУ, або реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи, або реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється контролюючим органом, такого податкового агента.

Векселедержателем ведеться відокремлений податковий облік при продажі/придбанні векселя, у тому числі з дисконтом

Вексель – це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Норми визначені ст. 14 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» із змінами та доповненнями.

Статтею 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні» із змінами та доповненнями передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств (далі – податок) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Різниці щодо операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів встановлені п. 141.2 ст. 141 ПКУ.

Підпунктом 141.2.3 п. 141.2 ст. 141 ПКУ визначено, що платники податку окремо визначають загальний фінансовий результат за операціями з продажу або іншого відчуження цінних паперів звітного періоду відповідно до національних або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Водночас п.п. 141.2.6 п. 141.2 ст. 141 ПКУ встановлено, що положення п. 141.2 ст. 141 ПКУ не поширюються, зокрема на:

► операції платників податку з розміщення, погашення, викупу та наступного продажу, конвертації цінних паперів власного випуску, а також векселедавців, заставодавців та інших осіб, що видали неемісійний цінний папір, під час видачі та погашення таких цінних паперів;

► операції з врахування векселів, інші операції з цінними паперами, які відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку визнаються кредитними.

Згідно з п. 1.2 глави 1 постанови Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року № 508 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» із змінами врахування векселя – це придбання банком векселя до настання строку платежу за ним у векселедержателя за грошові кошти з дисконтом.

Отже, векселедержатель за операціями з продажу або іншого відчуження векселів, у тому числі з дисконтом, визначає окремо загальний фінансовий результат та здійснює коригування фінансового результату до оподаткування у відповідності до положень п. 141.2 ст. 141 ПКУ.

При цьому, операції з видачі та погашення векселів платник податку відображає у складі фінансового результату до оподаткування, визначеного на підставі даних бухгалтерського обліку, без визначення різниць за такими операціями, встановленими п. 141.2 ст. 141 ПКУ.

В Електронному кабінеті можна переглянути інформацію щодо реквізитів рахунка у СЕА ПДВ

Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов'язків, визначених Податковим кодексом України (далі – ПКУ) та нормативно-правовими актами, що прийняті на підставі та на виконання ПКУ, шляхом, зокрема перегляду у режимі реального часу інформації про платника податків, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв'язку з обліком платників податків та адмініструванням податків, зборів, дані системи електронного адміністрування ПДВ (далі – СЕА ПДВ).

Норми встановлені п. 42?.2 ст. 42? Податкового кодексу України ПКУ.

Вхід до Електронного кабінету здійснюється за посиланням http://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС.

Інформацію щодо реквізитів рахунка у СЕА ПДВ платники податків мають можливість переглянути у приватній частині Електронного кабінету у вкладці «Дані про банківські рахунки» режиму «Облікові дані платника» та у вкладці «Реєстр транзакцій» режиму «Система електронного адміністрування ПДВ».

Особливості застосування РРО ФОП – платниками єдиного податку

Законом України від 20 вересня 2019 року № 129-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі і послуг» підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 53.

Відповідно до вищевказаного пункту, до 01 жовтня 2020 року реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО та/або програмні РРО) не застосовуються платниками єдиного податку другої – четвертої груп (фізичними особами – підприємцями (далі – ФОП)) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 000 000 гривень, крім тих, які здійснюють:- реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;- реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров'я.З 01 жовтня 2020 року до 01 січня 2021 року РРО та/або програмні РРО не застосовуються платниками єдиного податку другої – четвертої груп (ФОП), обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 000 000 гривень, незалежно від обраного виду діяльності, крім тих, які здійснюють:- реалізацію товарів (надання послуг) через мережу Інтернет;- реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;- реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров'я;- реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;- роздрібну торгівлю вживаними товарами в магазинах (група 47.79 КВЕД);- діяльність ресторанів, кафе, ресторанів швидкого обслуговування, якщо така діяльність є іншою, ніж визначена пунктом 11 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;- діяльність туристичних агентств, туристичних операторів;- діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення (група 55.10 КВЕД);- реалізацію текстилю (крім реалізації за готівкові кошти на ринках), деталей та приладдя для автотранспортних засобів відповідно до переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

При перевищенні платником єдиного податку другої – четвертої груп (ФОП) в календарному році обсягу доходу 1 000 000 гривень, застосування РРО та/або програмного РРО для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування РРО та/або програмного РРО починається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.

Платники Дніпропетровщини за січень 2020 року перерахували до бюджетів усіх рівнів та єдиного внеску майже 4,8 мільярдів гривень

За перший місяць 2020 року платники податків Дніпропетровщини спрямували до бюджетів усіх рівнів (без урахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) 3 млрд 465,5 млн грн, що на 260,6 млн грн перевищує показник відповідного періоду минулого року.

Так, до державного бюджету впродовж січня 2020 року спрямовано 1 млрд 573,9 млн грн, що на 15,7 млн грн більше надходжень січня минулого року.

До місцевих бюджетів за відповідний період забезпечено 1 млрд 891,6 млн гривень. Це на 244,8 млн грн більше фактичних надходжень січня 2019 року.

За підсумками першого місяця поточного року єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зібрано 1 млрд 307,1 млн грн, що перевищує минулорічні показники на 151,8 млн гривень.

Близько 3 000 користувачів вже тестують програмний РРО «пРРОсто»

ДПС України повідомила, що триває тестування першого релізу безкоштовного додатку «пРРОсто», розробленого Державною податковою службою спільно з Офісом ефективного регулювання (BRDO).

Додаток працює тільки в режимі «онлайн». Наступні релізи будуть виходити після затвердження нормативної бази та опрацювання пропозицій і зауважень тестувальників.

Програмне рішення для смартфонів та планшетів з операційними системами Android та iOS вже доступне для зареєстрованих тестувальників.

Незабаром, додаток буде доступний для завантаження з Google Playmarket та App Store без додаткових запитів.

Запис на тестування відбувається на сайті https://prrosto.kmu.gov.ua/

Пропозиції та зауваження можна надіслати безпосередньо через додаток «пРРОсто».

Інформацію розміщено на офіційному вебпорталі ДПС України за посиланням https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/406905.html

Як задекларувати спадщину чи подарунок, отримані впродовж 2019 року

Для декларування доходів громадян-спадкоємців або громадян, які отримали подарунок, розподіляють на дві категорії: ті, хто зобов'язані подати річну декларацію та ті, хто має право подати декларацію. До якої з категорій віднести спадкоємця залежить від ступеня його споріднення зі спадкодавцем, а також резидентського статусу.

До членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення спадкодавця чи дарувальника відносяться: його батьки, чоловік/дружина, діти, у тому числі усиновлені, рідні брати та сестри, дід та баба збоку матері і збоку батька, онуки.

Отож, якщо у 2019 році ви отримали спадщину або дарунок від фізичної особи-резидента, але, при цьому, не відноситесь до членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення, наступає обов'язок подати Декларацію про майновий стан і доходи . Згідно з чинним законодавством вартість будь-якої спадщини (дарунка) оподатковується податком на доходи фізичних осіб ( далі ПДФО) за ставкою 5 відсотків та військовим збором. Якщо ж така спадщина (подарунок) успадковується (отримується) спадкоємцем (обдаровуваним) резидентом від нерезидента або навпаки, то у цьому випадку будь-який об'єкт спадщини (подарунка), що успадковується (отримується), окрім військового збору за ставкою 1,5 відсотка, оподатковується ПДФО за ставкою 18 відсотка.

Дохід у вигляді вартості успадкованого (подарованого) майна від членів сім'ї спадкодавця (дарувальника) першого та другого ступенів споріднення оподатковується за нульовою ставкою ПДФО та звільняється від оподаткування військовим збором.

За земельні ділянки треба відзвітувати до 20 лютого

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Куди слід подавати річну декларацію про доходи якщо проживаєш не за місцем реєстрації?

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. З метою забезпечення сприятливих умов для громадян в реалізації свого конституційного обов'язку щодо сплати податків, ДПС України щорічно з 1 січня до 1 травня проводить Кампанію декларування доходів громадян.

Згідно із п. 49.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) громадяни можуть подати податкову декларацію за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 45.1 ПКУ платник податків – фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків – фізичною особою визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі. Платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Враховуючи вищевикладене, платник податків, який відповідно до норм чинного законодавства зобов'язаний (має право) надати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, але на той час проживає не за місцем реєстрації (прописки), а в іншому місці, має подати декларацію до контролюючого органу за податковою адресою, тобто за місцем реєстрації згідно з паспортними даними.