1. Підготовку до вторгнення тотально пройобано. Ба більше: цією владою зроблено все для того, щоб ЗС РФ безперешкодно зайшли так далеко, як тільки захочуть. Ви смієтеся, що вони взяли із собою парадну форму? А ви не смійтеся над ними, смійтеся над своєю недолугістю і легковірністю: ім дійсно ніщо не завадило пройти парадним кроком, крім окремих груп спротиву.

 

2. Ви за півтори року нічого власного не зробили, щоб самостійно звільнити окуповані території. Он, Путін показав парафійовиний договір, згідно якого він виводить війська з півночі. Взагалі, я не схильний йому вірити, але тут все сходиться: певен, що повернення півночі не було аж таким легким – з нашого боку були і втрати, і поранення, і полонені. Але якщо можна було так легко звільнити ту частину України, то чому не можна тепер південну? А, напевно тому, що це не передбачено договорами? Про які ще договори із Путіним ми не знаємо і ніколи не узнаємо?

 

3. Росіяни мали достатньо часу, щоб добряче закріпитись на півдні і вибити їх тепер – це сподівання на диво. Скільки там ліній вони залили бетоном? П'ять? Ім нічого не вартує збудувати ще 5 або 10. Вони воюють на свої гроші і в них їх триліони доларів, вони мають власний ВПК, а що має Україна? А Україна має лише борги за 32 роки і повну відсутність ВПК.

 

4. Вам аплодували у Конгресі США? Вами зманіпулювали і ви повірили у щирість «західних партнерів». Україна для них це була, є і буде буферна зона. Як би я не ненавидів тупу російську пропаганду, але тут вона виявилася чистою правдою: Україна не суб'єктна, що в політиці означає «ніякої України не існує». Вона не належить сама собі, вона не вирішує власну долю, вона не має власного плану/проекту/задуму/стратегії.

 

5. В таку Україну я емігрував 7 років тому? В таку Україну я повірив 9 років тому? Заради такої України я пожертвував усім своїм небатим життям пересічного провінційного містянина-вчителя історії?

 

6. Я хотів Будувати, Розвівати, бути у джерел Нового Життя, щоб розвиватись разом із Україною – тоді я бачив в ній паростки країни, яка дійсно хоче мати гідне місце на мапі світу і в історії. Натомість що я бачу? Я бачу, як нікому тут насправді нічого не цікаво. Напишеш книгу – тебе навіт не репостнуть. Причому книга про те, як я вивчив українську – ні, тут не зацікавлені ні у чому справжньому, лише показуха.

 

7. Заїбали закликами донатити на тактмед, зброю і амуніцію. Я розумію, дармові гроші збирати легко і приємно. А чому ж ви, шановне волонтерську товариство, досі не організувалися і не нагнули владу щоб вона почала робити те, для чого вона існує? Спадає на думку лише єдина відповідь: вам такий порядок речей (закреслено) безлад вигідний – вам добре живеться на ці пожертви доброчесних українців.

 

8. Чи отримує армія щось з тих донатів? Враховуючи, що а) багато серед вас є чесних волонтерів (хочеться вірити) і б) крайніх покидьків – одиниці (хочеться віріти) , хочеться вірити, що ви принаймні закриваєте ті потреби війська, за які беретеся.

 

9. Чому досі такий безлад у війську? Тільки і чуєш: Залужний, генерал перемоги, цьом, цьом. А що Ви, пане Головнокомандуючий, зробили, щоб навести лад? Роскажіть нації про Ваші здобутки як людини, яка несе моральну відповідальність? Може Ви нагнули МО, щоб Резніков замовив Укроборонпрому дрони, міномети, аптечки, турнікети та інші «іграшки»? Може ми навіть колись від Вас почуємо Вашу думку стосовно тих йобаних «яєць по 17»?

 

10. Можу помилятися, але вважаю, що не Президент, а Ви є головним військовим України, значить на Вашій совісти всі пророби. І з цими пройобами Вам не стати Генералом Пермоги, бо Ви вже стали ГЕНЕРАЛОМ ПОРАЗКИ. Саме Ви повинні мали величезний кредит довіри від суспільства і були уособленням українського опору. Мали і були – саме так, у минулому часі. Саме Ви повінні були протистояти всій цій політичній пиздоті, яка тільки і знає, що мутити бабло. Нажаль, за півтора року від Вас Україна так і не почула про Чонгар і решта пройобів – це був саме Ваш обов'язок і Ви з ни не впоралися. Або скажіть Україні страшну правду, або йдіть у відставку, покі можете добігти до кордону.

 

На Зеленського особисто у мене сподівань не було і немає, а до Вас – були і є. І якщо Ви дійсно, як я сподіваюся, ведете нерівний бій з українською і світовою політичною пиздотою, скажіть про нації і нація Вас захистить і підтримає. А якщо ні – невдовзі прокляне. І я прокляну, уж повірте, моє прокляття теж чого вартує – не раджу перевіряти.

 

Генерале Залужний, скажіть Україні правду і якщо Ви гідний син України, візьміть владу у власні руки ВЖЕ, не озираючись на Банкову і Вашингтон, а тим більше Москву. Ви ще можете врятувати Батьківщину, поки в нас є військо, яке ще не перемелене у жорнах 126-ї серії українського «контрнаступу».

 

А ні, то розстріляйте мене, щоб я не мучився, бо нахуя мені таке життя…