Мимоволі став свідком телефонної бесіди жінки 40+ років з України зі своєю мамою. Бо в естонському готелі дуже погана звукоізоляція.
Почув таки близьки щодо свого особистого життя речі, що хочу навести тут нижче цитати.
З контексту зрозумів, що донька та мати жили разом у селі Веселе Харківської області до 24 лютого, а потім їх село окупували poziяни. Їх дім декілька разів грабували окупанти, були пошкоджені документи. Мати чомусь побігла до роziї та зараз у Белгороді. А донька евакуювалась згодом через Україну та зараз ось в Естонії.
Тож що казала донька матері:
«Ма! При чому тут савєцкий союз, яка Україна зайшла на російські землі, Донецьк та Донбас, чи вони російськими були? То ж Україна. То це вам російський телевізор бреше, чи вам там траву яку дають, що ти несеш мені? Ти не про савєцкий союз думай, а як сім'ю, дітей побачити!»
«Ти шо, ну що я буду робити у Бєлгороді, як я за тобою поїду, з України якщо, то ж мене росіяни вб'ють».
«Росіяни відсталі, ну чесно. Ось як вони тобі до сих пір документи не зробили, зараз комп'ютерний вік, що вони там тобі кажуть про запит до України, війна зараз, ну який запит з росії до України? Ти що, не пам'ятаєш, як прийшов росіянин та електрочайник на газову плиту ставив? Вони ж на 40 років відстали».
«Ти не смій мені тут проти України казати, ми там жили, діти там народилися, заробляли гарно, а прийшла росія і ми зараз бомжі. Ну якщо росія гарна, то як так сталося?».
«Україна виграє, я тобі кажу, і Маріуполь, і Донецьк будуть українськими, ось відбили Балаклєю та Ізюм. А вам там в росії все брешуть. А то мені все про савєцкий союз, його вже сто років нема, чи вам там наркотики які підмішують? Ви поїхали, я сама залишилась, а тепер ще й я винувата.»