Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган з офіційним візитом 3 лютого прибув в Україну. У рамках візиту підписано угоду про зону вільної торгівлі між країнами.
Підписи поставили прем'єр-міністр України Денис Шмигаль та міністр торгівлі Туреччини Мехмет Мус. Церемонію транслював Офіс президента.
«Рівно 30 років тому Україна та Туреччина встановили дипломатичні відносини. Сьогодні вінцем трьох десятиліть співпраці та дружби стала дуже знакова подія – наші країни уклали угоду про зону вільної торгівлі. Я вітаю всіх із цим важливим кроком... Ми пройшли довгий і важкий шлях. , щоб відкрити нові горизонти нашої співпраці», – заявив Зеленський після підписання документа.
По суті, угода про ЗВТ між Україною та Туреччиною була попередньо узгоджена ще у 2012 році. Але Київ та Анкара не могли домовитися про тарифи, що застосовуються до кожної із груп товарів.
Проект угоди про ЗВТ Кабінет міністрів схвалив на засіданні 2 лютого. Тоді ж Міністр економіки Юлія Свириденко розкрила перші подробиці документа.
При цьому вона нагадала, що переговори із Туреччиною затяглися на роки через велику кількість спірних пунктів угоди. За якими, тим не менш, вдалося досягти компромісів. Йдеться, зокрема, про такі умови:
- Основа угоди – обнулення Туреччиною мит на 10 337 товарних позицій. Це 95% загальної кількості товарів. Ще 1 348 товарних позицій Україна зможе або постачати за квотами, або за зниженими митами. Наразі ж Україна експортує до Туреччини лише 1 100 товарних позицій, тому, на думку Свириденко, такі норми значно збільшать експорт.
«Останніми роками ми спостерігали ситуацію, коли українські низькі мита взагалі перестали бути бар'єром для турецьких товарів. Тоді як турецькі мита ставали глухим муром для виходу українських компаній на турецький ринок», – сказала Свириденко.
- В угоді зафіксовано, що режим вільної торгівлі не поширюється на зернові. Але фактично українське зерно вже потрапляє і потраплятиме на ринок Туреччини за нульовим митом, запевнила Свириденко.
- Україна залишила за собою право застосовувати мито на вивіз із країни металобрухту. При цьому Туреччина відкриє ринок для українського металу, зокрема, запровадивши квоти на безмитне постачання.
- Україна на державному рівні має підтримати вітчизняних представників легкої промисловості. Це необхідно, аби вони могли скласти конкуренцію турецьким колегам та збільшили обсяги виробництва.
Такою підтримкою, за словами Свириденко, можуть стати, наприклад, кредитні програми для придбання обладнання.
- Крім торгівлі товарами, в угоді йдеться про взаємні інвестиції. Туреччина розширить список секторів, де українські компанії зможуть працювати на постійній основі. Україна також сприятиме роботі турецьких підприємств.
- Угода не передбачає відкриття ринку публічних закупівель. Тому умови локалізації (наприклад, закупівлі військової форми лише в українських виробників) можуть застосовуватися в будь-якій сфері.
- На випадок, якщо ЗВТ почне завдавати відчутної шкоди економіці, Україна і Туреччина залишили за собою право відновити дію мит за допомогою окремих угод.
Умови угоди можна буде переглянути. Зробити це можна буде не пізніше, ніж за 2 роки після набуття чинності договору.
Також Свириденко нагадала, що у 2021 році товарообіг між Україною та Туреччиною становив понад 7 млрд доларів. Український експорт досяг 4,1 млрд доларів, імпорт – 3,2 млрд доларів.
При цьому 70% українського експорту до Туреччини складає метал та зернові, тобто сировина. Тому в Мінекономіки розраховують, що у майбутньому наша країна продаватиме більше готової продукції з високою доданою вартістю.
Після того, як запрацює ЗВТ із Туреччиною, всі дружні країни Чорного моря будуть об'єднані угодами про вільну торгівлю із загальними правилами, зазначила Свириденко. Йдеться про:
- Грузії;
- Молдові;
- Болгарії;
- Румунії;
- Туреччини;
- Україною.