Віктор Трегубов, капітан ЗСУ, до 24.02.2022 член політради Демократичної Сокири заявив: Мене дуже смішить, коли люди читають мій блог чи блоги інших моїх колег із ДемСокири та такі: «Ой, я тут із вами не згодний, наші шляхи розійшлися! Що ви за політики такі?!»

Любі мої! Якби ви знали, що в головах у українського політичного бомонду — а я знаю лише трішки, благо, 18 років у політичній журналістиці — ви б з антидепресантів не злазили. Я от не злажу. 

Про це повідомляє пресслужба ДемСокири.
 
Якраз у тому, що ми «не такі» політики, і є наша велика перевага, яку я щиро сподіваюсь зберегти. Саме тому, що ми не солоденькі цукерочки, які завжди казатимуть вам те, що ви хочете почути, обтічними фразами, а потім голосуватимуть так, що ви охрініватимете.
Саме тому, що ми можемо дозволити собі слово «охрініватимете» та більш важку лексичну артиллерію. Це не тому, що ми «молодіжні» — яке, курча, молодіжні, середній вік 35+, у моїй сім'ї вже дитина повнолітня. Це тому, що ми не хочемо здаватися тим, чим ми не є. Для нас це, справді, важливо. Ви вважаєте це чимось неправильним, бо ви звикли до іншого. Але це не найгірша риса.
 
Саме тому наша ідеологія — це те, що ми вважаємо за потрібне, а не те, що хоче чути умовний соціологічний пересічний.
Саме тому ми всім виконкомом та половиною політради ламанулися до війська в перший день ескалації і перебуваємо там досі. Не для того, щоб злиняти за місяць та потім залишок життя ходити в пікселі, а бо а як інакше? В іншому випадку нам було б незручно потім виходити на якусь сцену й щось казати про боротьбу за країну.

Саме тому ми не приєдналися до жодного іншого проєкту — чи слід мені переконувати вас, що пропонували не раз? Бо для цього довелося б стати кимось іншим.

Саме тому ми не вибудовуємо собі біографій із героїчним командуванням батальйонами. Нам і наші ок.
Так вийшло, що для нас важливо бути щирими та справжніми — просто тому, що ми так живемо, просто тому, що нам цікаво, просто тому, що відчуття «я собі не зрадив» для нас буває важливішим за приємні бонуси. Звісно, це означає, що ми будемо лаятися матом, казати неполіткоретні речі та часто-густо когось ображати.
 
Хвилюватися слід починати, якщо ми припинимо і вдягнемо на себе масочки благопристойності та шапки-пиріжки. От тоді справді треба буде подумати, чи варто нам і надалі довіряти.
Але поки ми — ще ми.
І ми збираємо 4 000 000 гривень, щоб наповнити 1 000 аптечок для військових. Залишився останній ривок — зібрати 130 000 гривень!