Андро́ники — село в Україні, у Корюківському районі Чернігівської області. Населення становить 1 особа. Орган місцевого самоврядування — Наумівська сільська рада. Село розташоване за 14 км від районного центру і залізничної станції Корюківка та за 19 км від селищної ради. Висота над рівнем моря — 124 м.

На території андрониківського лісництва знаходяться декілька заказників місцевого значення. Ботанічний заказник місцевого значення «Бурківщина». Реєстраційний № 9/2-578, площа 566 га, кв. 75-86, перебуває у віданні ДП «Холминське лісове господарство», який являє собою змішаний (сосново-дубовий, з ділянками берези бородавчастої) ліс віком понад 60 років, де в трав'яному покриві зростають яглиця звичайна, копитняк європейський, просянка розлога, конвалія звичайна та ряд інших меморальних видів. Гідрологічний заказник місцевого значення «Вигор». Реєстраційний № 9/6-578, площа 19 га, кв. 62-63, перебуває у віданні ДП «Корюківське лісове господарство».

Гідрологічний заказник місцевого значення «В'юнне». Реєстраційний № 9/7-578, площа 17 га, кв. 83-85, перебуває у віданні ДП «Корюківське лісове господарство». Низинне осокове болото в заплаві річки Бреч — регулятор водного режиму річки. Селом протікає річка Бречиця, права притока Бречі.

Топоніміка.

Село дістало назву від ченця Андроника, який на початку XVII ст. заснував скит, що згодом розбудувався у Бречицький Андроників монастир.

Населення.

За даними перепису населення 2001 року у селі проживали 33 особи. На кінець 2021 року тут проживає одна людина. Рідною мовою назвали: українську 100 %. Історичні пам'ятки. На території села до 1786 року діяв Бречицький Андроників монастир, тут було збудовану дерев'яну келію та Благовіщенську церкву з трапезною. У 1684 р. чернігівський архієпископ Лазар Баранович затвердив Андроника ігуменом. У 1691 р. визначено земельні межі монастиря, закріплені універсалом гетьмана Івана Мазепи та підтверджені універсалами Івана Скоропадського (1709 р.) та Данила Апостола (1732 р.). У кінці XVII ст. на землях Андроникова монастиря засновано слобідку для бездомного люду. У 1705 р. в монастирі збудовано дерев'яну Троїцьку церкву (іконостас установлено 1710 р.), а в 1713 р. — нову Благовіщенську церкву. У 1786 р. монастир було закрито, а маєтності секуляризовано.