Рівень успішності країни залежить, і в тому числі, від безпосередньої активності громадян у вирішенні суспільноважливих питань. Зокрема, такі дії проявляються через інститут прямої демократії.

Одна з найуспішніших моделей місцевого самоврядування — швейцарська, базується саме на таких механізмах. І може слугувати для українців прикладом, коли більшість проблем вирішується не можновладцями у «високих кабінетах», а самими членами тієї чи іншої громади.

Як відомо, громади Швейцарії здавна розуміються як початкові осередки політичної спільноти. Швейцарець розглядає себе, насамперед, як члена громади, потім вже як громадянина кантону і, відповідно, Швейцарії.

Всього в Швейцарії близько 2900 громад з самим різним статусом. У деяких кантонах муніципалітети великі і впливові, в інших кантонах це місцеві об'єднання, що не мають ніякої влади. Найбільший муніципалітет — місто Цюріх (більше 300.000 жителів), у найменшому муніципалітеті Ларгаріо (кантон Тессін) проживає 10 жителів.

На громади покладаються всі ті завдання, які з вагомих причин не відносяться до компетенції більш великих політичних одиниць. Наприклад:

організація народної школи. Громада вільна у виборі вчителів, встановленні розкладу уроків, заробітної плати, а також у будівництві шкільних установ; стягування податків (федеральних, кантональних і місцевих комунальних). Це означає також, що влада громади повинні звітувати перед жителями цієї громади (яких — особливо в сільській місцевості — вони часто знають особисто), куди пішли гроші, отримані в результаті справляння податків; організація виборів і голосувань; регулювання певних областей будівельної діяльності, зокрема, будівельний нагляд та благоустрій місцевості; виконання «повсякденних завдань», таких, як: служба місцевої поліції, водопостачання, пожежна охорона, видалення стічних вод, вивіз сміття, влаштування місць для переробки особливих відходів, організація громадського транспорту, вирішення проблем приватного транспорту, влаштування місць для проведення дозвілля (наприклад, спортивних споруд).

Відповідно із вищезазначених відомостей можна зробити висновок, що громади у Швейцарії — є рушійною силою місцевої політики, та й самі органи місцевого самоврядування демонструють відкритість і доступність для кожного громадянина.

В контексті обговорення пропоную повернутися до українських реалій. Тільки в останні роки громадяни почали проявляти інтерес до активної участі у житті своїх міст та районів, а політики, переважно нової хвилі, повною мірою долучаються та стимулюють цю активність, щоб спільними зусиллями подолати негаразди та провадити зміни на краще.

Яскравим прикладом взаємодії громадян та представника депутатського корпусу міської ради є історія громадської кампанія «Врятувати „Братиславу“ (комунальний кінотеатр в Оболонському районі Києва https://www.facebook.com/groups/savebratislava/),

яка розпочалася у березні 2016 року за ініціативи місцевих мешканців та активістів ГО „Правозахист Оболоні“. Метою кампанії стало недопущення знищення закладу, який після 40 років свого функціонування конче потребує капітального ремонту.

І у цій справі на підтримку жителів Оболоні виступила депутат Київради від фракції „Батьківщина“, Ганна Свириденко. Вона стала лідером громадської кампанії „Врятувати «Братиславу» і завдяки її активності були проведені численні громадські обговорення, зустрічі, «круглі столи» за участю інженерів, урбаністів, мистецтвознавців, громадських діячів. Які дозволили привернути увагу до цієї проблеми, захистити кінотеатр від знищення та розробити план капітального ремонту, який ревіталізує «Братиславу», та перетворить цей об'єкт на сучасний громадсько-культурний центр Оболоні.

В цій ситуації пряме народне волевиявлення було реалізоване, коли за ініціативи Ганни Свириденко відбулися вибори майбутнього фасаду комунального кінотеатру «Братислава». Участь у голосуванні взяли більше тисячі мешканців району, які мали можливість ознайомитися з проектом ремонту закладу, оздоблення прилеглої території та запропонованими варіантами фасаду на шпальтах спецвипуску газети «Правозахист Оболоні», інформаційних наметах громадського руху «Правозахист Оболоні» та у мережі Фейсбук.

Загалом результат волевиявлення оболонців виглядає наступним чином. Всього використаних бюлетенів – 1040. З яких 5 виявилися зіпсованими і не враховувались. Перший варіант набрав 46 голосів, другий – 728, третій – 261.

Ця подія цікава тим, що в Києві вперше провели таке залучення місцевих мешканців до визначення долі та зовнішнього вигляду громадського закладу. Дійсно такого роду експерименти в Києві та по всій Україні мають стати частим явищем. Надзвичайно демократичний і прозорий крок. В ті й же Швейцарії подібні формати співпраці — є буденною нормою, коли депутати і громадяни працюють разом над проектами і кожне рішення політика відслідковується і піддано контролю з боку громади. Поки що такий сплеск участі громадян відбувся на столичній Оболоні.

Ми сподіваємося, що найближчим часом такий формат взаємодії народних обранців та активних громадян запрацює на повну і дасть можливість, не лише відродити кінотеатр «Братислава», але й вирішити ряд інших важливих суспільних питань. Головне, щоб громадяни самі не боялися виходити із зони власного комфорту, виділяти час на спілкування з депутатами та чиновниками різних рангів. Оболонь, Київ, Україна здатні на повну запустити інститут громадянського суспільства і перетворити кожен населений пункт на успішний організм сучасної країни.