Невидимий супутник сучасної людини

Мікро- та нанопластик більше не є лише проблемою океанів і сміттєзвалищ. За даними, представленими на міжнародній конференції в Європейському парламенті, найдрібніші пластикові частинки вже виявляють практично в усіх середовищах людського організму — від крові та легенів до плаценти, грудного молока і навіть мозку.

Сьогодні людина контактує з мікро- та нанопластиком постійно. Частинки потрапляють в організм через їжу, воду та повітря. Після потрапляння в кровотік вони можуть циркулювати по всьому організму та накопичуватися в різних органах і тканинах. За даними доповіді, пластик уже виявлено в печінці, нирках, серці, судинах, легенях, шлунково-кишковому тракті, плаценті та грудному молоці.

Чому найбільше занепокоєння викликає мозок

Особливу увагу дослідників привертає мозок.

Згідно з результатами одного з нещодавніх досліджень, саме в мозковій тканині було зафіксовано найвищу концентрацію мікро- та нанопластику. Ці показники виявилися у 7–30 разів вищими, ніж у печінці та нирках. Дослідники з Університету Нью-Мексико оцінили, що в середньому в мозку людини середнього віку може міститися близько 7 грамів пластику — приблизно стільки важить невелика пластикова ложка.

За словами доповідачів вдихання може бути одним із найважливіших шляхів надходження мікропластику до організму. В одному з прибережних міст Китаю науковці оцінили, що людина може вдихати до одного мільйона пластикових мікрочастинок на рік.

Діти можуть бути більш вразливими

Особливе занепокоєння викликає вплив на дітей. Через меншу масу тіла та вищий рівень споживання повітря, води й їжі на кілограм ваги вони можуть отримувати значно більші дози пластику, ніж дорослі. За наведеними оцінками, це навантаження може бути до чотирьох разів вищим.

Саме тому питання впливу мікро- та нанопластику на здоров'я дітей дедалі частіше опиняється в центрі уваги науковців.

Що відомо про вплив на здоров'я

На конференції обговорювали результати спостережень, які можуть свідчити про зв'язок між поширенням мікро- та нанопластику та погіршенням стану здоров'я.

Дані Європейської академії неврології показують, що в жителів прибережних районів із високим рівнем мікро- та нанопластику в довкіллі частіше спостерігаються когнітивні порушення, проблеми з мобільністю та труднощі із самообслуговуванням. Водночас дослідники підкреслюють: ці дані не доводять прямого причинно-наслідкового зв'язку.

У доповіді також згадувалися дослідження, які пов'язують вплив мікро- та нанопластику з порушеннями роботи дихальної, серцево-судинної, імунної та репродуктивної систем.

Електричний заряд, який може змінювати поведінку пластику

Однією з ключових тем конференції став поверхневий електричний заряд пластикових частинок.

За словами доповідачів, мікро- та нанопластик здатний накопичувати електростатичний заряд, що посилює його взаємодію з клітинами, білками та ДНК. Чим менша частинка, тим сильніше проявляються ці взаємодії.

Крім того, потрапляючи до крові або інших біологічних рідин, частинки швидко вкриваються білками та ліпідами, утворюючи так звану «екокорону». Така оболонка змінює спосіб, у який клітини та імунна система розпізнають пластик, і може полегшувати його проникнення всередину клітин.

Що відбувається всередині клітини

Біохімік Олександр Масний представив дані про можливий вплив нанопластику на клітинному рівні.

За його словами, заряджені частинки потенційно здатні порушувати роботу нейронів і впливати на іонні канали — структури, від яких залежить передача нервових сигналів. Також дослідження показують можливий вплив нанопластику на мітохондрії — клітинні структури, що забезпечують вироблення енергії.

Пластик як носій хімічних речовин і вірусів

Науковці звернули увагу ще на один аспект проблеми.

Мікро- та нанопластик може переносити хімічні добавки, які використовуються під час виробництва пластмас. Крім того, в окремих експериментах до 99 % вірусних частинок осідали на поверхні пластику, що потенційно може сприяти їх довшому збереженню в навколишньому середовищі.

Питання, на які наука ще шукає відповіді

Попри велику кількість нових даних, учасники конференції неодноразово наголошували: довготривалі дослідження, які б остаточно довели прямий причинно-наслідковий зв'язок між накопиченням мікро- та нанопластику та конкретними захворюваннями, поки що залишаються обмеженими.

Однак один факт уже не викликає сумнівів: мікро- та нанопластик присутній усередині людського організму. І саме тому питання його впливу на здоров'я людини та майбутніх поколінь стає одним із найважливіших напрямків сучасних досліджень.