На конференції в Європарламенті обговорили обмеження сучасних методів очищення та необхідність міжнародної наукової координації

Після аналізу впливу мікро- та нанопластику на здоров'я людини, екосистеми та клімат учасники конференції «Нанопластик: приховані зв'язки та зростаючі ризики для здоров'я людини і кліматичної стабільності» перейшли до ключового питання: чи існують ефективні способи боротьби з проблемою, масштаби якої продовжують зростати.

Чому «детоксикація» не розв'язує проблему

Виступаючи перед учасниками заходу, біохімік Олександр Масний звернув увагу на поширені спроби знайти індивідуальні способи очищення організму від мікро- та нанопластику. За його словами, популярні серед прихильників біохакінгу програми детоксикації, спеціальні добавки, сауни та інші процедури не мають підтвердженої здатності видаляти пластикові частинки, які вже проникли до тканин органів або подолали гематоенцефалічний бар'єр.

Дослідник також звернув увагу на парадоксальну ситуацію: значна частина медичного обладнання для очищення крові виготовляється саме з пластику. За його словами, такі процедури можуть впливати на склад крові, але не здатні вилучити пластикові частинки з клітин чи усунути їхню взаємодію з біологічними структурами.

Світ уже живе серед мільярдів тонн пластику

На думку доповідачів, головна складність полягає не лише в поточному виробництві пластику, а в тому обсязі матеріалу, який уже накопичився в навколишньому середовищі.

За словами Масного, людство виробило близько 10 мільярдів метричних тонн пластику, значна частина якого поступово розпадається на мікро- та наночастинки. Навіть повне припинення виробництва не усунуло б проблему, оскільки вже накопичені відходи продовжуватимуть фрагментуватися протягом тривалого часу.

Особливу увагу доповідач приділив ситуації у Світовому океані. За наведеними даними, там перебуває близько 200 мільйонів тонн пластикових відходів. Водночас сучасні програми очищення дозволяють вилучати лише приблизно 20 тисяч тонн на рік. За таких темпів повне очищення океану, за наведеними оцінками, зайняло б тисячі років навіть без надходження нових відходів.

Переробка як часткове рішення

Під час виступу також пролунала критична оцінка ролі переробки пластику. Масний зазначив, що механічна переробка супроводжується додатковим руйнуванням матеріалу та утворенням нових мікрочастинок. На його думку, це означає, що сама по собі переробка не здатна повністю усунути проблему поширення мікро- та нанопластику.

Водночас доповідачі наголосили, що повна відмова від пластику в сучасних умовах також виглядає нереалістичною через його критичну роль у медицині, продовольчих системах, електроніці, будівництві та інфраструктурі.

Новий напрям досліджень — поверхневий заряд

Продовжуючи дискусію, Джон Ан запропонував зосередити увагу на одній із властивостей мікро- та нанопластику, яка, за словами доповідачів, може відігравати ключову роль у його взаємодії з живими системами — поверхневому електричному заряді.

Він зазначив, що саме заряд може сприяти проникненню частинок через біологічні бар'єри, взаємодії з клітинними мембранами, білками та ДНК, а також впливати на поведінку пластику в навколишньому середовищі.

На думку доповідача, перспективним напрямом майбутніх досліджень може стати розробка методів нейтралізації або зменшення поверхневого заряду пластикових частинок. За його словами, це потенційно могло б знизити їхню здатність накопичуватися в тканинах та взаємодіяти з клітинами. Водночас Ан підкреслив, що йдеться про теоретичний напрям досліджень, який потребує масштабної міжнародної співпраці.

Чотири виклики для науки та політики

У заключній частині конференції Ян Кара окреслив перелік проблем, які, на його думку, потребують першочергової уваги.

По-перше, він звернув увагу на відсутність єдиних європейських стандартів для вимірювання та класифікації частинок нанопластику. Через різні методики дослідники часто не можуть безпосередньо порівнювати результати досліджень між країнами.

По-друге, за словами доповідача, наукова спільнота досі не має стандартизованих протоколів для оцінки впливу нанопластику на здоров'я людини.

По-третє, Кара наголосив на необхідності комплексних міждисциплінарних досліджень, які дозволили б системно оцінити ризики, пов'язані з поширенням мікро- та нанопластику. Як позитивний приклад він навів дослідницькі програми в межах ініціативи Horizon Europe.

По-четверте, доповідач вказав на відсутність врахування нанопластику в сучасних кліматичних моделях. На його думку, якщо подальші дослідження підтвердять вплив пластикових частинок на атмосферні процеси та океанічний теплообмін, цей фактор доведеться інтегрувати до кліматичного прогнозування.

Потреба в міжнародній координації

Учасники конференції неодноразово підкреслювали, що проблема мікро- та нанопластику має глобальний характер. Кара зазначив, що пластикові частинки легко переносяться повітряними потоками та водними системами між країнами й континентами, тому жодна держава не зможе ефективно діяти ізольовано.

Серед можливих кроків він назвав ініціювання міжнародної дослідницької коаліції та розробку спеціального міжнародного протоколу щодо забруднення мікро- та нанопластиком на рівні ООН.

Підсумок конференції

Завершуючи захід, Джон Ан заявив, що учасники розглядають мікро- та нанопластик як фактор, який одночасно стосується охорони здоров'я, екології та економіки. На його думку, пластикові частинки вже присутні в організмі людини та навколишньому середовищі, а подальше вивчення цієї проблеми вимагатиме фундаментальних наукових і технологічних рішень.

Після завершення доповідей розпочалася сесія запитань і відповідей. Відповідаючи на питання про зміни концентрації пластику в плаценті протягом останніх десятиліть, професор Антоніо Рагуза повідомив, що, за даними щонайменше трьох міжнародних досліджень, рівень мікро- та нанопластику в плаценті поступово зростав і особливо помітно збільшився за останні десять років.

На думку дослідника, ця тенденція безпосередньо пов'язана зі збільшенням обсягів пластикового забруднення довкілля та постійним накопиченням пластикових частинок у біологічних системах людини.

Джерело: конференця «Нанопластик: приховані зв'язки та зростаючі ризики для здоров'я людини і кліматичної стабільності», Європейський парламент.