Заробити більше грошей можна двома способами. Перший — менше витрачати. Записуйте всі свої витрати, якими б дрібними вони не були. В кінці місяця може виявитися, що ви спустили на дрібнички ту суму, якої якраз не вистачило на щось потрібніше.

Другий — більше заробляти.

Як це зробити? Треба продати людям, те що вони хочуть. Товар чи послугу. В ідеалі, у вас самих були якісь потреби, ви придумали як їх задовольнити, і тепер можете поділитися цим з іншими. Треба любити людей і прагнути їм допогти. І от маркетинг — це якраз такий набір знань, про те, як дізнатись чого хочуть люди, і як їм це продати.

Зробили таке дослідження. Завязали очі курцям і давали курити сигарети різних марок. Так от, виявилося, що 70% курців, які були переконаними прихильниками якоїсь марки, не могли її впізнати.

Тобто вони купляли не тільки сигарети, а той образ, що створила реклама. Наприклад, ковбоя.

Формула грошей — праця + удача + нестандартне мислення + розумний ризик.

Про працю у нас хибне уявлення — що треба впрягтися і тягти. Цитата: «Я проробила на важкій роботі 30 років. Чого в мене мала пенсія?» Бо лише цього недостатньо.

Що таке удача? Один вчений зібрав людей, які себе вважали везучими і невезучими. І дав їм завдання порахувати картинки в журналі. Везунчики справилися з цим завданням за 20 секунд, а у невезучих пішло 2 хвилини. Чого так? Бо на 3 сторінці був текстовий блок з повідомленням: «Далі не лічи. В цьому журналі 47 картинок». І ті, хто вважав себе невезучими, пропустили його, бо зациклилися на тому, що треба рахувати картинки. А везунчики були більш розслаблені, і не пропустили цей текст.

В англійській мові слово невезучий передається як лузер, тобто дослівно, людина яка втратила свій шанс на краще життя. Він у неї був, але вона його пропустила.

Стояв кіоск коло адмінзданія, і туди постійно бігали люди і питали чи у вас нема ксерокса. І той, хто там сидів, вішав оголошення про те, що ксерокса нема. Що далі, то більш сердиті. Потім продав цей кіоск. А той, хто його купив, встановив ксерокс. Тоді ще щось, про шо питали люди. І через 5 років там уже був побудований торгівельний центр.

Подивимось на найбагатших людей світу.

Наприклад, Білл Гейтс. На чому він розбагатів? 100% нестандартне мислення. На той час, коли він починав, компютер — це був такий продвинутий калькулятор для дуже складних чи довгих математичних розрахунків. Дуже серйозна річ. І компанія, яка його виробляла, вважала, що коли вони продадуть 10 машин в США — це буде небувалий успіх. Одну — космічному агенству, другу — військовим, третю — якомусь університету.

А Білл Гейтс сказав, що компютер потрібен кожній людині. Персональний комп у кожен дім.

Наймані працівники першої компанії придумали комп. мишку. Але для них це була забавка. І Білл купив у них патент і всі права на цю мишку. Бо йому треба було спростити управління компом, щоб всі могли ним користуватися.

І здавалося б — куди далі. Але знайшлися люди, які сказали: «Ми спростимо все ще більше». І так зявилися планшети. І знову люди на цьому розбагатіли.

А чим зараз зайнятий Білл Гейтс? Він заново винаходить туалет. Щоб він переробляв відходи і вбивав мікроби. Що дуже актуально для міст Індії та Південної Азії.

Люди зазвичай думають шаблонами. Бо це легше. І останні 200 років цього було достатньо, щоб заробляти на достойне життя. І школа, яка виникла якраз тоді, влаштована так, щоб вчити дітей виконувати ці готові набори правил, не замислюючись звідки вони взялись чи як працюють.

Але приходить час змін.

Насправді дуже багато чого з категорії «А, це всі знають...» не відповідає дійсності.

Спробуйте засумніватися в речах, які ви вважаєте очевидними.

Один чоловік в США робив на фірмі, і його постійно посилали за пончиками. Він спочатку злився. А тоді подумав, що не тільки в його фірмі так роблять. І звільнився і почав розвозити ці пончики по фірмах. І почав більше заробляти, і менше часу витрачати на роботу. Він привозив пончики, ставив коробку для грошей біля них і табличку з ціною. І люди приходили, коли хто хтів, їли їх, кидали гроші. І він зібрав за 10 років по цих фірмах дані, наскільки чесно люди платять. Зрозуміло, що він з самого початку в ціну заклав певний процент втрат. Пончик ковштував 70 центів уже з доставкою, а він ставив ціну 1 долар.

І шо дізнався. В маленьких фірмах була 100% чесність. Ну тут ясно, що всі один одного знають, пончиків не так багато. Але він порівняв дані по великих фірмах, розділивши їх на успішні і ті, які ледве трималися на плаву. І виявив, що в успішних фірмах було більше тих, хто не платив. Там таких було 10%, коли в звичайних — від 2% до 4%.

Тобто він отримав інструмент, як дізнатися про справи фірми. І заснував новий бізнес, радив куди вкладати гроші.

І зробив цікавий висновок з цієї історії. Успішні люди більше схильні порушувати правила.

Наприклад. Одна жінка для важливої події позичила коштовності в знайомої леді.

Загубила їх, але не сказала, купила нові, віддала їх. А потім виплачувала кредит 10 років. Рівень її життя дуже впав. Аж коли виплатила, зізналася.

А леді їй і каже, що треба було сказати їй ще тоді, бо котовності були просто недорогою копією.

Тобто не «багаті всі сволочі». А люди зазвичай діють стереотипно, а багаті не витрачають час і сили на підтримку міражів, і за рахунок цього обходять в цих перегонах за грошима інших.

Але з цього випливає ще одне правило. Не боятися невдач. Бо невдача, це теж інформація. Багаті люди на шляху до багацтва пробували на зуб всі правила.

Ні, це значить, що піду вкраду — розбагатію. Це і є отой шаблон, стереотип. І нерозумний ризик. І нема праці. Та й удачі теж — бо людина зациклилась на одному. А є ненависть до людей.

Щоб розбагатіти, треба знати як влаштовано людське суспільство. А для цього треба вивчати людей. А як можна вивчати те, що вам не подобається? От і виходить, що людей треба любити.