Чомусь вважається, що євреї — народ генетично схильний до комерції... Зачекайте, не треба починати оту пісню — «всі відомі банкіри, лихварі й гендлярі — євреї... Ротшильд... Рокфеллер...»
Зараз я розкажу як так сталося.
Отже, Римська імперія стає християнською. Потім імперія розвалюється. А нова віра залишається. А християнство суворо забороняє давати гроші в борг під проценти, купляти дешево — продавати дорого... Ідеалісти-романтики, які стояли біля витоків правил нової релігії, наступили на ті самі граблі, що й американська влада в 30-ті роки 20 століття із так званим «сухим законом».
Бо, коли релігія забороняє їсти скоромне в певні дні, то кому дуже-дуже хочеться, він тихенько вдома наївся ковбаси, витер сало з рота, скорчив пісну мину та й пішов межи люди. Ніхто не знає, чим він вдома займався. А от бути лихварем — то публічна діяльність. Тобто всі знатимуть, що ти порушив заповідь. Тут як би не кортіло, а комерції не буде. Хто ж захоче бути людиною другого сорту.
Але попит на таку послугу як «кредит» нікуди ж не подівся.
Тобто, погані з євреїв банкіри чи хороші — не має ніякого значення, бо вони єдині, хто може надати цю послугу. Їм їх релігія нічого такого не забороняє. А умови ідеальні — ніякої конкуренції, величезний попит. Ще й до того ж сусіди перестають на тебе косо дивитися, мовляв, чого не переходиш у християнство.
І така ситуація тривала доти, поки релігія для людей була дуже важлива. Скільки часу минуло від того моменту, коли християнство утвердилося по всій Європі, до того часу, коли розвиток науки добряче розхитав основи релігії і християни масово й собі взялися за комерцію? Коли торгівля перестала бути чимось недостойним?
Те, що насправді є в євреїв, називається не «комерційна жилка» а «тисяча років фори»...
І от якийсь добрий християнин хоче зайнятися комерцією, бо суспільство вже готово до того, що він залишиться добрим християнином, навіть коли стане лихварем. Та йому треба бути вдвічі хитрішим і спритнішим, щоб тільки влізти на цей ринок послуг, де попиту багато, але й пропозиція щонайменше не відстає, а часто-густо навіть випереджає бажання клієнтів. І це тільки суто логічні перепони. Як він може досягти успіху, коли навіть ті, хто ненавидить євреїв, все одно думають, що євреї — найкращі банкіри та фінансисти у всьому світі. Та цьому сміливцю треба бути на голову вищим за усіх племінників шановного банкіра, щоб на роботу взяли саме його, начхавши на родинні зв'язки.
В мусульман — ситуація та ж сама. Наприклад, Коран суворо забороняє наживатися на торгівлі тваринами. Тому верблюд коштує один динар, а мотузка, якою він прив'язаний, — 100 динарів. І, як ви вже здогадалися, верблюд продається тільки разом з мотузкою. Ясно, що дуже скоро знайдуться хитруни, які придумають, як повернути мотузку продавцеві та забрати верблюда, «чесно» заплативши за нього один динар... «Агов, люди, які можуть відверто сказати, що верблюд коштує 120 динарів, де ви?» У мусульман вам буде ще краще, бо сам пророк Мухаммед сказав, що у євреїв і християн є ще аж тисяча років, щоб прозріти духовно та прийняти справжню віру.
До речі, та ж сама «халепа» трапилася зі старообрядцями в Російській Імперії. Чомусь з їх середовища вийшло дуже багато метикуватих купців. Зрозуміло, що тих старообрядців, хто сидить безвилазно в сибірській тайзі, чи втік на Слобожанщину, обиватель тих часів не бачить. А от ті, з ким йому доводиться стикатися, гарно розуміються на тому, як вести торгівлю.
Так само середньовічний європеєць, якому негайно потрібні гроші, йде до лихваря. Лихвар завжди єврей. Ні, десь поряд, але фактично — у паралельному світі, існують євреї, які нічого не тямлять у фінансах. І навіть такі, що проводять час у філософських диспутах на релігійні теми, начхавши на майже все буденне і земне. Але клієнт лихваря ніколи з ними не зустрінеться.