Ох же ж мені ці холівари про «мову окупанта».

Люди, ну чесне слово, шо ви так поводитесь, наче ніколи не бачили жодного тексту Івана Франка? (чи Ольги Кобилянської, чи Юрія Федьковича)
Їх шо — теж русифікували, прямо посеред Австро-Угорщини? І змусили до «суржика».
Яка російська мова? Нема в наших північних сусідів своєї національної мови. Просто не сформувалася через сильний авторитарний центр. Є історія розвитку церковно-слов'янської, вона ж староболгарська. Як мови церкви і державної адміністрації. Середньовічна латина теж не дуже схожа на античну.
І церк. слов. це також і наша історія.
А теперішня Москва просто паразитує на тій частці цивілізації, яку в їх краї занесла Київська Русь. І під видом великих культурних досягнень намагається продати нам наш же навіть не вчорашній, а позавчорашній день.
Єдиний вплив Москви — це знищення ресурсів, культурних і матеріальних. Система «на дієті» спрощується і падає на попередні рівні. Десь так до рівня 15 століття. Чи й нижче, бо зі словника 13-14 ст. так і віє знайомим духом.

бардачник — людина, яка виготовляє кальяни.
Наїзд — напад.
головщина — штраф за вбивство. (Укр. мова не любить слова що починаються з голосної і відкидає ті голосні, але, думаю, ви легко впізнаєте тут слово «уголовщина».)
міліція — особиста охорона будь якого пана.
биндюга — пристань (О, так от звідки биндюжники!)
До активної лексики укр. мови 700 років тому входило й слово «риспект» — повага, і слово «профіт» — вигода.
Та там навіть гуф є. Гуф — юрба, натовп.

Тиск і обман ссср зникли — система й почала відновлюватися з тих файлів, що вціліли.

Справжня проблема — це світогляд тої епохи у сучасних людей: «Освічена людина знає латину, грецьку, церк-слов. А по сільському балакати — стидно.» В нас від того недалеко втекло: англійська та російська.
При дворах московських правителів завжди балакали міжнародними мовами, актуальними для певної епохи — тюркською, французькою. Церк. слов. просто найперша з них.
Звісно, що як прийшла національна епоха, то все поспіхом реформувалося на потрібний манір, щоб дотягти його до пристойного рівня. Але то знов таки вплив Франції.
Нє, люди молодці, шо старалися. Але з якої глибокої прірви їм треба було вибиратися. Наприклад, няня Пушкіна була іжоркою. А іжора до середини 20 століття зберігали свою мову і культуру. Так шо там і для няні Пушкіна російська не була рідною.
Ну напряглись в першій половині 20 ст. Завдяки масовій освіті всі стали балакати російською. І шо це дало? Як тільки відпустили совецкі зажими — природа взяла своє і здрастуй англійський.
І государство, бюрократію на нього не переводять тільки того шо геть стидно було б. А так по бізнесу та молоді видно реальні культурні рухи.
Цей пост не про те, шо не треба вчити англ. чи негайно забувайте російську.
А про те, шо ви й англ. вчите так як вивчили російську. Як мову міжнародного спілкування. А не рідну мову. Шо над вами нема багатьох енергетичних щитів. (Чи як там ше можна назвати цю штуку.) І вам то ше нічого, залатаєте Заходом, а ті, хто нижче і для кого ви робите культуру — тим кранти. От того алкоголізм, наркоманія і вимираніє.
А через сто років всі будуть знати англійську, плюватися на неї як на простонародну і вчити китайську, наприклад. І знов не розуміти, чого «стараєшся, а тебе за свого в еліті планети все одно не сприймають». Вічне зачароване коло.

Українці сидять під здоровецькою такою парасолькою своєї культури і навіть її не помічають. Як не помічають своє тіло, поки воно здорове.
Просто культура і мова у всіх народів ділиться на академічну й народну.
І академічна в нас завжди шось кривиться на народну, шо вона нечупара.
І така «гвалт, рятуйте, суржик, русифікація. Скрізь ознаки занепаду, ми втрачаємо молодь...»
А у молоді тим часом всё «клево», ну крім того, шо «галімо».
І наче все правильно кричать, шо «суржик, русифікація...», поки в один прекрасний день не відкриваєш словник професійного сленгу кобзарів і знаходиш там ці «клево» і «галімо». (а також слово «хаза», але це вже занадто, хто мені повірить, тому забудьте шо ви бачили тут це слово :)
Тоді ще почитаєш, що сто років тому в Москві говорили «померанець» і «негрёнок», і дуже кривилися, шо в Одесі кажуть «апельсина» і «негритёнок».
І як це розуміти? Шо в нас є дві українські мови, одна Київсько-Полтавська, друга — «Одесский язык»? І обоє нахапали з церк. слов. і 14 століття, тільки кожен своє. Тіки з другої росіяни всю дорогу позичають. А якби не позичали, вона б теж відрізнялася від російської мови? Чи шо тут під офіційним чорноземом вирує шар лави? І частенько виходить на поверхню, тут реально «з журбою радість обнялась».

А чи така вже велика різниця між:
сперли ліси, сперли пашу (с) Федькович
та
прынца нет, где ж он подевался. я не поняла.
А шо коли наголос в останньому слові якраз стоїть правильно, просто пропущено «й».
Пойняла. Те ж дієслово у іншій формі: не йму віри.

А потім приходять москалі, позичають червону частину, яка їм зрозуміла, а тоді як та муха в байці: «Ми орали. Я і віл.»