Є такий російський історик — В.О.Ключевський. Народився він в 1841 році. Професор російської історії Московського університету. Почесний академік Петербурзької академії наук. Тобто все те, що я зараз вам перекажу, він спокійнісінько розповідав студентам, ніхто його за це в Сибір не зсилав. Навпаки, він був вчителем історії спадкоємця престолу.
І що цікавого розказував Ключевський.
Наприклад, Іван Сусанін нікуди ніяких поляків не водив — це легенда. В реалі військо польське було геть в іншому місці. А в деревню, де жив Іван Сусанін, зайшла шайка. І ніякого спадкоємця престолу вони, ясна річ, не шукали. А шукали чим поживитися. І діда кокнули, щоб він їм не заважав. А вже пізніше його зять написав цариці-матері прошеніе, мол, пострадали за вашого сина. Цариці легенда сподобалася, тому вмовила сина підписати указ, що нащадки Івана Сусаніна (вірніше, двох його дочок) звільняються назавжди від податків.
Ну то таке. Там у нього є і геополітична концепція :)
Мол, всі норманісти, хто розказує за Рюрика, і шо основи державності нам принесли німці — лошари. Тому що всякі шведи-вікинги шастали по Дніпру ще за 200 років до Рюрика. І добиралися так аж до Чорного і Азовського морів. Як він пише «пробилися через Хазарський каганат». А тут уже сиділи скіфи, конкретно — аси, предки сучасних осетин. Ну як предки. Ви ж розумієте, що ті аси, які спустилися з гір, та й ті вікінги, які сюди приплили, то вони вже не можуть бути предками сучасних осетин та шведів, бо їх предками є ті, хто залишився вдома. І ці вікінги порозумілися з асами та об'єдналися в одне ціле. А оскільки ці конкретні аси називали себе світлими асами, «рухс ас», то новий народ почав себе так само називати. І від цього «рухс ас» утворилося слово «русь».
І от, основи нашої державності йдуть від скіфів (с) Ключевський
Ця маленька, але войовнича держава, називала свого правителя так само, як і набагато більша за неї Хазарія — каганом. Мовляв, наш правитель — рівня вашому. І можете хоч сказитися від такої неповаги. І Азовське море звалось руським — бо ці руси жили на його узбережжі. Дон — руська річка, бо вони контролювали гирло. А хто контролює вихід в море, той контролює торгівлю по всій річці.
Азовське море — море Асів (Язів, осів).
Коли грецький монах, що жив десь 1300 років тому, пише: «В Криму знайшов Біблію, написану руськими письменами», як це розуміють бідні обдурені москалі — «ага, мы древние и крутые».
Як є насправді. Аси прийшли на Кавказ з півдня. На Кавказі засвоїли спільний на той час грузино-вірменський алфавіт. Відповідно ним і користувалися. Оце і є оті «руські письмена» або, як їх ще називають, — «черты и резы». Ними та Біблія й написана.
А вже потім Кирило (той, який згадується разом з Мефодієм) створив на основі діалектів тих словянських племен, які захопили північ Греції, церковно-словянську мову. Алфавіт якої назвав «глаголицею». І от ця глаголиця, разом з християнством, добралася в наші краї. Вивчення її шло важко, тому хтось з учнів Кирила змішав глаголицю з «чертамы и резамы», а те, що в нього вийшло, назвав на честь учителя «кирилицею». Як ви вже здогадалися, то була гарна ідея.

У цих русів було дві столиці — спочатку Малороса (Болото русів, від «мал» — болото), бо вони збудували місто так, щоб його з одного боку прикривала річка, а з іншого — болото. Малороса була десь на північному березі Азовського моря.
Пізніше — Тмутархан (місце, де розташована ставка тисяцького, полковника — по сучасному) на Таманському півострові. А можливо — десь в Криму
Астрахань — аз-тархан. = місце де стоїть тисяча (полк) русів.
Бо там були північні рубежі держави асів.
Ага, предки осетин були дуже шустрими. Вони не тільки туди а й ше в сучасний Туніс залізли, Стартуючи від Кавказу, навкруг Середземного моря, з заходом в Італію, подивитись на Рим. Можливо, баски — теж їх нащадки.

Чому Святослав і Володимир називали себе руськими каганами.
Бо каганами себе величали не тільки ті руські князі, які правили містом Тьмутархан, а й ті, хто лише претендував на те, щоб цим містом володіти.
Називати себе каганом в ті часи було те саме, що зараз називатися президентом.

А в російському світогляді та культурі слово Тьмутаракань позначає дуже далекі краї, глуху провінцію. Ну от скажіть — це нормально? Вони щосили кричать, що вони «русские», а назва столиці русів позначає для них глухомань. До того ж це азовське узбережжя Криму. Де з давніх-давен уже сидять греки, на культурі яких фактично базується вся європейська.
Це як у тому анекдоті:
- Де пошили це плаття?
- В Парижі.
- А як далеко той Париж від Бердичева?
- Та кілька тисяч верст.
- Ти диви, яка глуха провінція, а які гарні плаття шиють.

Фраза «Київ — мати міст руських», тобто «Київ — столиця русів», бо «мати міст» — це дослівний переклад грецького слова «метрополіс». Сприймається нами як щось очевидне. Але ніхто ніколи не записує очевидні речі. Літописи — це як сучасна політична агітація.
«Київ — столиця русів» (А Тмутархану — дулю з маком) — це політична програма.