Класичний філософ — це Сократ (воїн та політик) чи Платон (чемпіон олімпійських ігор з панкратіону, фактично — боїв без правил). Тобто їх філософія — це вже результат того, що вони багато бачили й зробили у житті, а їх роздуми — спроба узагальнення досвіду.
Весь відомий нам світ — результат діяльності філософів, гуманітаріїв.
Наприклад, ідея свободи, як невід'ємної частини людської особистості (Та й узагалі, сама ідея цінності людського «я».) — це досить новий винахід, якому коли й є 200 років — то й добре. Людина 2000 років тому не могла сказати «я вільний», тільки «я вільний мисливець» чи «я — вільний воїн». Тобто потрібна була якась основа.
І так за усією палітрою ідей, якими ми користуємося, та які вважаємо очевидними.
Якщо користь наприклад, лікаря, для людей очевидна: бо було добре — стало погано, лікар зробив укол, дав таблетку — стало нормально.
То з філософами, гуманітаріями все не так очевидно, бо

Правда, тут треба ще сказати, що й ті філософи, з яких все починалося, були дітьми свого часу та часто розділяли його забобони. Тому пізнішим поколінням довелося коригувати їх погляди, доопрацьовувати. А суспільна думка запрацювала потужно всього кілька століть тому. Якщо говорити про важливі для сучасного суспільства концепції.

Так, насправді, немає ніякої «тисячолітної мудрості Сходу».
Конфуцій — це досить таки консервативні інструкції як досягти успіху у феодальному суспільстві.
А сучасна людина бачить там опис свободи та позачасову мудрість завдяки власному розвитку. Ну й перекладачам.
Мова тих трактатів настільки архаїчна, що вже й самим китайцям треба переклад. А ще там, мов навмисне, автори використовували іерогліфи з дуже багатьма значеннями.
Що це значить на практиці?
От в інтервью в Джихарханяна питають:
- А правда, що ваше прізвище означає «Повелитель душі»?
А він з посмішкою:
- Швидше — продавець печінки.
Де тут собака зарита? Там одне слово зі значенням власник, хазяїн, повелитель. Ну й продавець, бо щоб щось продавати, то треба бути його хазяїном. Ну а душа = печінка, — то спадок тих часів, коли люди намагалися зрозуміти, де та душа живе, в якому конкретно органі тіла.

Тобто всю мудрість тих трактатів створили сучасні люди, підбираючи потрібне значення. Вони — колективний мудрець. А стародавні трактати — просто інструмент.