Основна проблема, з якою стикнуться політики, які воліють взяти відповідальність за країну та процеси у царині освіти полягає у тому, що формальна освіта, яку пропонують заклади освіти в Україні здебільшого породжує феномен, що його можна назвати освіченою неспроможністю.

Про що конкретно йдеться?

Щоби краще зрозуміти суть і драматизм цієї колізії задамося запитанням у чому полягає конкурентна перевага для молодою людини в сучасному світі, зокрема на ринку праці. Зважаючи на досвід людей, які досягнули помітних результатів у бізнесі, кар'єрі і громадській діяльності та користуючись метаданими аналітичних звітів таких організацій як Deloitte, EY, Світовий економічний форум у Давосі, тощо можна стверджувати, що перевага полягає у здатності першим запропонувати рішення для проблеми, про яку інші лише починають здогадуватися, бути частиною цього рішення, переконати інших у необхідності і доцільності і взяти на себе відповідальність за результат. Саме так чинять (залишимо поки у спокої Ілона Маска) соціальний підприємець із Нідерландів, Боян Слат, який у 22 роки придумав дієвий і економічно сталий спосіб очистки океану від сміття, українці Макс Литвин, Алекс Шевченко ы Данило Лідер які побачили пробіли практичним використанням граматики англійської мови у США та інших англомовних країна і залучили у свій стартап Grammarly 110 млн. доларів інвестицій. Інакше кажучи йдеться про вміння ставити амбітні цілі і досягати їх, бути на ти з невизначеністю, мислити критично, креативно, системно і на випередження,; комунікувати і співпрацювати з людьми по усьому світу; діяти сміливо і гнучко, робити помилки і швидко виправляти їх.

Якою є та має бути роль школи у розвитку згаданих навичок? Уявіть, що ви прагнете, щоби дитина опанувала комп'ютер і потрібні програми. Навколо ж дігіталізація. Ведете її до школи. Комп'ютер тут справді на видному місці — стоїть накритий вишитим рушничком. Перший урок – історія комп'ютеробудування. Відкриваємо зошит і записуємо ключові дати. Другий урок – граматика бінарного коду, Наступний урок — вираховуємо відсоткове співвідношення функціональних клавіш, до тих , на яких зображені літери. Домашнє завдання: написати реферат на тему у чому полягала суперечка Біла Гейтца і Стіва Джобса і обрахувати корінь квадратний від діагоналі екрану. Урок номер два – порахувати кількість кнопок на клавіатурі і Ну і так далі. І десь наприкінці другої чверті практична робота — як включити і виключити комп'ютер. Через рік такого навчання учню все ще страшно навіть підійти до цього чуда техніки, через два-три вже все по барабану.

Так виникає неспроможність. Адже кількість фактів в класичні українській школі в рази перевищує обсяг власного досвіду, контроль домінує над заохоченням власних ідей. У житті , звісно все трохи інакше і більшість сучасних дітей освоює на щастя освоює цифрову техніку раніше, ніж йде до школи. До речі експеримент підприємця і педагога з Індії Сугата Мітри «Дірка у стіні» доводить, що комп'ютер, включно зі знанням англійської мови можуть опанувати навіть ті дітлахи з неблагополучних родин, які не ходять до школи. Важливо лише відкрити можливість і не нависати на головою.

Кращі освітні системи світу адаптують та інституалізують такі підходи. Зазирнемо для прикладу у сингапурську школу. Система освіти цієї країни за підсумками останньої глобальної хвилі оцінювання за системою PISA визнана найуспішнішою.

Ось посеред уроку діти влаштовують перегони чудернацьких машин, сконструйованих ними із пластикових пляшок. картонок, деталей старих іграшок. Машинки скочуються похилою поверхнею, а діти висловлюють міркування та роблять заміри.

Останніми роками у Сінгапурі набув поширення метод під назвою «продуктивний провал» ("productive failure"), який, головним чином, застосовується для навчання дітей математики.

На думку Ману Капура (Manu Kapur), керівника Лабораторії дослідження навчальних процесів Національного інституту освіти, де був розроблений метод, – цей спосіб куди більш продуктивний, ніж звичний варіант з послідовними лекціями та практичними заняттями. Адже труднощі активують у людей ті частини мозку, які сприяють більш глибокому запам'ятовуванню. Учням спочатку пропонують спробувати вирішити приклад чи рівняння, а тільки потім пояснюють, як потрібно було це зробити. Вчений вважає, що навчені таким чином діти краще запам'ятовують інформацію, ніж їхні однолітки, які одержували знання в звичний спосіб.

За методом "продуктивного провалу" студенти повинні зрозуміти, що саме їм відомо, і чого не вистачає для вирішення завдання. Це дозволяє не тільки краще запам'ятати рішення, але й результативніше долати нетривіальні завдання, що виникають у житті.

Так розвивається спроможність.

Чи можливо таке в українській школі? Епізодчно це відбувається. Скажімо проект "Компола", зііційований учнями 6 класу Нікітою Шульгою та Софією-Христиною Борисюк. Вони придумали спосіб переробки відходів їдальні у компост. Але попри те, що проект визнано і підтримано МОН та Мінекології для юних винахідників це залишається факультативом. Вони все одно вимушені у класі чи на домашньому навчанні продиратися крізь стандартну державну прогаму з купою розрізнених предметів і фактів. Складати однакові з іншими контрольні та ДПА. Гіпотетично так концепція НУШ, яка стартувала два року тому, покликана розвивати компетентності (динамічна комбінація знань навичок і вмінь), але навіть прогресивний Закон "Про освіту" від 2017 р. не передбачає альтернатив у системі оцінювання, проголошує право на індивідуальну освітню траєкторію, але передбачає механізмів його забезпечення.

З вересня 2018 майже майже півмільйона першачків, відповідно мільйон батьків, тисячі педагогів мали змогу відчути переваги нових підходів. Проте залишається понад мільйон учнів 5-9 класів, які так і не дочекаються нового стандарту освіти, нового освітнього простору. Початок роботи базової школи за новим державним стандартом на компетентнісній основі заплановано лише 2022 р., старша, профільна школа у кращому випадку стартане лише 2027 р. Де тоді буде світ і чи уявляють динаміку змін теперішні промоутери змін?

Втім навіть якщо в якійсь пілотній версії новий стандарт прийде раніше до базової школи, то яким він буде для цього покоління вже-не-дітей із дорослими запитаннями? Скажімо спеціалісти МОН включають у проект Закону "Про повну загальну середню освіту" норму, що Державний стандарт освіти має змінюватися в середньому раз на 12 років, вчитель має право на авторську програму, але вона має пройти доволі складну процедуру погодження, результати навчання перевіряються виключно тестуванням у вигляді ДПА і ЗНО, тощо. Технології тим часом стрімко змінюється кожні півроку, а що три роки відбувається так званий "напіврозпад навичок". Тобто вони практично на половину застарівають.

Попри децентралізацію реформа освіти відбувається вертикально інтегровано і конвеєрним спрособом. Крім того у сфері ж освіти дуже сильно відчувається інерція. На думку когось з учасників дискусій щодо шкільної реформи, проведених Українським інститутом майбутнього саме це може зробити із нової української школи забуту нову українську школу".

Отже виклик полягає у тому, щоби розпочата реформа переросла у трасформацію школи. Ключовим критерієм успіху стає спроможність використовувати отримані знання, навички, сформовані уявлення і ставлення до життєвих ситуацій. Відповідним чином має змінитися і система оцінювання і логіка освітніх програм.