Несподіваний для багатьох тритижневий карантин виявився стрес-тестом для системи освіти не лише в Україні. Але й у більшості країн світу. Українські педагоги (кажу за тих, кого знаю) за умов відсутності національної цифрової платформи для дистанційного навчання відповіли пришвидшеним опануванням доступних онлайн інструментів як-от Zoom, Google classroom, та інших. Благо, що технологічні кампанії-розробники щедро відкрили безкоштовний доступ до цих ресурсів. Низка організацій цикли лекцій для учнів шкіл. А Мінцифри запустило Оглядовий освітній серіал «Карантин: онлайн-сервіси для вчителів». Тут подається інформація про алгоритми та комунікацію вчителів і учнів на період дистанційного навчання, а також набір сервісів і специфіку їх використання для вчителів, зокрема: Google Classroom, Microsoft Teams, Cisco Webex, Zoom, Class Dojo, Classtime, Viber та інші.
Передусім, моє щире і величезне «дякую» кожному і кожній , хто в цей тривожний час не впав у розпач і апатію, а проявив дива адаптивності. Однак дивлячись у перспективу дистанційного навчання варто задатися простим запитанням: що далі?
Крім нових можливостей онлайн формат створює і свої труднощі. Наприклад, через екран складніше зрозуміти в якому стані готовності сприйняття тепер учень, не просто вловити його емоційний відгук набагато складніше, як і донести свій посил. Більше того, по мірі того як зникає контур у вигляді аудиторії, все більше оголюється факт, що тих, які тут вимушено перебували разом по факту виявилися дуже різні очікування і запити, дуже різний контекст. Та й ефект від цього процесу, по правду кажучи, був слабенький. Просто раніше було менше нагоди звернути увагу.
І ось тепер, коли волонтери, а тепер вже і органи влади ринулися рятувати ситуацію, виглядає так, що в онлайн разом з ентузіазмом переносяться методи, які виникли і закріпилися ще в до цифрову епоху. І вони не дуже то працюють сьогодні. Продовжувати за інерцією тягнути цей вантаж у нові умови не зовсім доречно.
Натомість варто сповна використати потенціал цифрових технологій – для комунікації, зберігання, передачі, систематизації континенту, відстеження результатів навчання. Разом з тим по новому варто розкрити потенціал людських взаємин. Це, як виявляється, одне з найцінніших аспектів освітнього процесу. Навчання в малих групах можливо, стане виходом, коли необхідно уникати скупчення.
Як би я бачив запуск навчання після канікул... Не гнатися за програмою. Зорієнтувати учнів у тому що відбувається в країні і світі, які на них чекають наступні сходинки освіти. Дати їм змогу, особливо старшокласникам, сформувати свої навчальні цілі і означити кроки, яким вони їх планують досягнути. Цілі мають бути зроблені за критерієм SMART. Тобто вони мають бути специфічними, вимірюваними, досяжними, відповідними і реалістичними, технічно забезпеченими. Цілі підлягають затвердженню: класним керівником, викладачем «предментником», завучем (це вже на вибір школи). Досягнення цілей може відбуватися кількома способами, або їх комбінацією. Виділю лише базові: низка проєктів, запропонованих самими учнями, робота з викликами, запропонованим вчителем, метод кейсів, мікро-цикли освоєння матеріалу за програмою, тощо. Останнє — для тих, хто орієнтований передусім на академічні результати і кому складно у проєктній логіці. Дуже бажано, щоби незалежно від обраного способу учні об'єдналися в команди з розподілом ролей. Ідеально, щоби у кожної з проєктних команд був ментор. Можливо навіть з-за меж школи.
Відвідання лекцій (як офлайн, так і онлайн) має бути опційним, тобто за вибором. Однак це не скасовує необхідності знати те, що передбачено навчальною ціллю. Результати мають завантажуватися на одну з доступних платформ (Google disck або Google Classroom, Sluck, Asana).
Як написала у своєму дописі на фейсбук директорка школи, де навчається моя дочка: «освіта ніколи не може бути такою, як до цього карантину».
Перед тим, як ухвалювати рішення куди і як рухатися з цим форматом далі варто за ці дні максимально узагальнити спостереження і зрозуміти , яким інструментами зручно користуватися, а які викликають найбільший дискомфорт, ще й крадуть час.