Для розуміння що на практиці впливає на рішення молодих людей у виборі професії, звісно варто було би провести окреме дослідження з фокус-групами. За cухою статистикою від Единої державної бази освіти загалом простежується така тенденція: цьгорічні абітурієнти намагаються уникати спеціальностей, що а) пов'язані із традиційними для України індустріями, що, перебувають у стані стагнації або фундаментальною наукою, що переживає не найкращі часи у нашій країні; б) асоціюються із ризиком, відповідальністю, важкою працею, необхідністью занурення у спеціальні знання. Чим почасти можна пояснити настороженість як щодо згаданих математики, фізики і хімії, так і до фаху з атомної енергетики або авіаційної та ракето-космічної техніки, наприклад. Адже на сьогодні за цими спеціальності навіть в Україні не можна знайти високооплачувану роботу. Якщо трохи розширити контекст, то тенденція не видається унікальною для українського контексту. Наприклад, за результатами дослідження, проведеного у Королівському коледжі Лондона 2019 – 2013 рр. у рамках проекту ASPIRE з'ясувалося, що попри те, що учням цікаво вивчати природничі науки і вони переконані, що науковці роблять значний внесок у суспільство, лише 15 % з них прагнуть стати науковцями. Інша глобальна тенденція пов'язана з тим, що сучасна молодь орієнтована на стосунки людина-людина, замість людина-машина, характерних для попередніх етапів індустріальної революції.

Але якщо знову перенестися в українські реалії, то один із основних висновків, які можна робити вже тепер (чи навіть – саме тепер) полягає у тому, що навчання в українських закладах вищої освіти державної форми власності не розглядається як безпосередня підготовка до професійної діяльності. Виключення складають, певне, медичні спеціальності, а також спеціальності з природничих наук для тих, хто планує надалі будувати кар'єру вченого. Українська вища освіта, як і вітчизняна економіка є переважно сировинною. Знання і кваліфікація, що їх отримують студенти у певному сенсі схожі на уран: він є енергетичним ресурсом, але безпосередньо в його не закладеш – для цього потрібне збільшення співвідношення потрібних ізотопів. Але зробити це можна за наявності певного обладнання та інфраструктури. Ось і кочує він туди, де є «мозкозбагачувальні» комбінати. Питання лише коли такими комбінатами стануть українські університети?