Надибав на цікаву книгу. Вже сама назва великий подив викликала — «Енергія квантової свідомості». Видана в Київі, в 2017-м https://www.google.de/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&sou...
На перших сторінках (а їх десь 350) йде псевдофілософія з веселими пассажами, типу таких:
«Не всі люди знають, що енергетичні кванти чужих бажань, прагнень, думок, емоцій можуть бути такими сильними, що навіть вольовій людині, якщо вона не вміє свідомо від цього позбавлятися, впоратися з ними буває дуже важко. Енергетичний інформаційний квант-паразит розчавлює своїм тиском окремих людей, формуючи їх під себе, і блокує їх взаємодію з енергією Всесвіту. Люди стають усохлими істотами на повнокровному тілі паразита.
Енергетична квантова система людини спочатку не була пристосована до існування у такому перенасиченому середовищі, яким є наш соціум. Для того, аби нормально жити і розвиватися, людині завжди потрібна була чиста квантова енергетика природи, а не ті каналізаційні енергетичні стоки, якими сьогодні забруднено і обплутано від ніг до голови сучасне суспільство.
...
На довершення вас штовхнули при виході – начебто і ненавмисно, але настрій у вас уже не той. Ви приходите на роботу роздратованим, з головним болем, з небажанням щось робити і з пекучою мрією про наступні вихідні, а ще краще – про відпустку. Сталося ось що: ваш енергетичний потенціал на квантовому рівні розтаскали у різні боки люди, з якими вам довелося зіткнутися в метро. І енергія потекла по спотвореному руслу. Нормальний канал підживлення почав працювати з перебоями.
...
Як ми вже говорили вище, нормальне поле людського організму складається з потоків Землі і Космосу, які трансформуються власною квантовою енергетичною структурою людини. При скупченні народу множинні квантові енергетичні викиди значної кількості людей утворюють те саме отруєне повітря, тобто отруєну квантову енергетику, яка формує певну нову одухотворену квантову енергетичну структуру. Ця нова квантова енергетична структура починає жити самостійним життям, і вже вона впливає на людей, визначаючи їх реакції, вчинки, особливості поведінки, свідомість.»
* * *
І так далі. Потім мова йде про фізику, про її історію, найважливіші ідеі та відкриття. Цікаво написано, але все до купи звалено: и правда, и міфи, и маячня. Потім в тій же манері огляд проблем в энергетиці та про очікующий нас прогрес в майбутньому. Потім про квантові компьютери і знову щось там про квантову свідомість. А під кінець глава, яка є просто взірцем політичної доречності :-) Назва — «Історія розвитку негативної енергії квантової свідомості у сучасному суспільстві». Це про Москву. Та про вічну і природну її ворожість до України. Більш за все мені мені ось це сподобалося:
«Однак тут ми стикаємося з найбільшим парадоксом у мисленні великороса у його енергії квантової свідомості: усе, що робилося для звеличування Московії, – будь-яка мерзота, будь-яка підлість стосовно слов'янських сусідів і супротивників – вихваляється. Усе, що зроблено на шкоду Московії, – піддається анафемі.
Київ спалили – добре, пограбували Новгород – чудово. Але програвати у бійці майбутньому московітові не личить, то ганьба на голову Московії. Немає іншої логіки та енергії квантової свідомості у великороса-державника!»
Отак треба про ворога писати! Навчайтесь, вчені... :-)
Але я зараз про інше хочу сказати. Я не знаю, як ставитися до такої книги. З одного боку — там ціла купа псевдонаукової маячні. А з другого, абсолютно ясно, що вона орієнтована зовсім не на тих, хто збирається в науку йти чи вже є вченим-профі. Профі навіть читати не стане багатосторінкові перекази того, що й без автора знає. (Я, наприклад, читав лише те, за що чіплявся очами, і цікавився перш за все «квантовою свідомістю» :-) ). А для людей, далеких від науки, ця книга може бути навіть корисною. І наукові дурниці, які там щедро розсипані, не дуже сильно, як на мене, ламають настрій книги. До речи, навіть популярна наукова література іноді дає школярам невірні уявлення і пропагандує деякі наукові міфи (наприклад, про залежність маси від швидкісті), але такі міфи існують лише до першого грунтовного знайомства з цією наукою. І зараз у мене таке враження, що не дивлячись на абсурдну ідею і багато маячні в ній, цю книгу і автора не треба цькувати. Адже він не має претензій на звання вченого.
