- Культова акторка кадочнікова...
- Хто це?
- Це героїня з культового фільму параджанова.
- Хто такий параджанов?
- Культовий український кінорежисер.
- Що він зняв?
- Він зняв «Тіні забутих предків» і був гомосєксуаліст.
- Що ще?
- Більше вроді нічого.
- А з якого він український?
- А який?
- Вірменський, совковий, який завгодно. І – чому культовий?
- Але ж...
- Якщо ти знімеш «кіно» про Бразилію – то ти одразу венесуелка?
- Але ж...
- Тоді вже портніков українець – він хоч іноді чеше українською.
- А хто він по-твоєму?
- Пропагандист.
- До речі теж гомосєксуаліст.
- То його хвороба і мене не цікавлять його проблеми.
- Ок. Що з кадочніковою не так?
- Стара ватніца – що з нею може бути так?
- Ми про акторку з кіно.
- Ти те «кіно» бачила? Там немає акторської роботи. Є геніальний текст Коцюбинського і вона його говорить. Це все.
- Я ще не бачила, але ж всі кажуть...
- Всі повторюють за пропагандистами – тобто роблять вигляд, що мають власну думку. Саме «кіно» вони теж не бачили.
- Про що це каже?
- Про ідіотизм. Порнокіно з портніковим бачили всі, але він для них і далі моральний авторитет?
- Ну він освідчений.
- Він свідок єгови, чи освідчився миколі вересню?
- Я про освіту.
- Людина з освітою каже – «при демократії в солдати діти депутатів не йдуть, бо то не феодалія...» Де він вчився ти кажеш?
- Хто ж він по твоєму?
- Старіючий гомік на коксі і маніпулянт на мінімалках.
- Але ж актор класний – нє?
- В театрі є такий вираз – зіграти самого себе. Це значить, що найталановитіший актор не зіграє когось краще за нього самого. Це – якщо ти про його порнокіно. Якщо про загал – то це актор однієї ролі – тобто ніякий. Хоча за кадочнікову звичайно кращий
- А що за «кіно»?
- З захопливим для параджанових сюжетом – він там пробує склоніть к сесуальним утєхам в неприродній спосіб якогось недорозвинутого малолітнього долбойоба. Чому він не в тюрмі, до речі? Закон таке забороняє.
- Склоняє якогось такого, як той, що топтав прапор на Хрещатику?
- Саме такого. І, ще раз, до речі – діти депутатів і ще ціла купа ватніків-ждунів не йдуть на фронт не через демократію, а через банальну відсутність, діючих для всіх однаково, законів. А це якраз і є феодалія. Ось така мила маніпуляшка від гєй-актьора.
- Багато їх?
- Спеціалісти з Пентагону порахували – десь стільки ж, як в діючій армії. Тобто в тилу сидить ще одна армія з сорокарічних пенсіонерів – мінти, прокурорські і так далі. Поки одна армія воює, ця сидить на підвищеній пенсії. Так званих «військових» серед них теж ні разу не бракує.
- Чому це так і чому їх не призвали?
- Бо феодалія і відсутність законодавства. Демократія ж збудована на принципі – закон один для всіх. Згадай скільки разів я казав – не добєшся від влади виконання законів, то скотишся в сомалі. Скотилися. Чому не призвали? Бо це надія тих, що зараз при владі. Остання надія.
- Думаєш він не знає, що таке феодалія, а що демократія?
- Знаю, що знає – кажу ж маніпулянт.
- Ну ось – почали про кадочнікову, а скотилися до портнікова.
- Вона ні разу не актриса. Глянь той «фільм» сама побачиш.
- На її захист стала спілка кінематографістів...
- В Україні за всю історію зняли лише одне кіно – «Пропала грамота». Це не тому, що не було талановитих, це тому, що не дали. Це кіно зняли вже давненько. Що таке спілка кінематографістів? Вона для чого створена? Для захисту кадочнікової? Не задорого утримувати з бюджету таку купу народу, на основі лише того, що вони гомосексуалісти?
- Там всі такі?
- Більшість. Але всі роблять вигляд, що нев'єбенні митці.
- Навіщо їх тримають?
- Бо феодалія. Тримають підтримувати владу.
- Як портніков?
- Твоя «влада» займається лише одним – щодня придумує нову брехню, щоб закамуфляжити нею вчорашню брехню. Ось він і придумує. Запитання –сенс влади в цьому?
- Десь так і є.
- Бля – брехня ж теж колись закінчиться – нє? Судячи про демократію і феодалізм – то фантазії придумувачів вже на ісходє.
- Ну може вона в інших фільмах... або в театрі...
- В Україні немає театру. Те що є, то фікція – така ж, як спілка кінематографістів. Назви одну виставу яка покорила світ. Я чув, що в Франківську є щось схоже на театр, але не бачив, тому не скажу. Тобто класних акторів багато, а театру нема. Абсурд? Абсурд, бо якщо хтось талановитий засвітиться – його тут же з'їдять «заслужені» і «народні». Тому, що феодалія. Викривлена реальність, Мем...
- Подивлюсь «Тіні» то скажу.
- Подивись – воно того варте. Там в масовці жителі Криворівні – вони справжні.
- А операторська робота?
- В театрі, коли щось не вдається, кажуть – ми тут світлом заморгаєм... Оператор там заморгує Черемош і Карпати. Вони їм не вдалися... Насправді в них не було виходу – пластика в «акторки» ніяка. Тому мотиляли камерою – танцюючи замість неї. А тепер мені скажи – якого пса фійсбук обговорює стару ватніцу п'ятий день підряд? Чому вона культова? Чому культовий цей «фільм»? Що таке премія параджанова? Хто це? Розмовляв з місцевими – він там пив, як тузік і стругав далі ніж бачив – через це культовий? Через це премія?
- Ну там і інші актори були.
- І навіть актриси. До речі не головна героїня там на порядків десять краща за головну.
- Маєш на увазі – Палагну?
- Акторку, що її грає. Там до речі з її появою починалося щось схоже на кіно. Але недовго – до чувака, що грає характерника.
- Не характерник ні разу?
- Ніхто в періоді.
- Хто такий характерник?
- Той, що зчитує характер людини на третій секунді.
- Прям на третій?
- Іноді на четвертій, але рідко. Звичній людині потрібні роки, щоб прочитати характер іншої. Тобто рівно стільки, щоб це вже не мало значення для обидвох. Характерник бачить відразу. Тому легко прогнозує майбутнє для кожного. Ось так все просто. Ще є таке, про що я не розкажу, але воно тобі й не треба..
- Вікіпедія інше каже.
- Вікіпедія каже, що соломон породіл ісаака.
- Чому все так?
- Тому, що нічого кращого за законодавство людство не придумало. Ну – щоб не було так.
- Щоб не було сомалі?
- Або сомаліленду. Або руанди... Формулу суспільства прорахували не вчора.
- ?
- Один відсоток сидить на баблі. Чотири відсотки той відсоток обслуговує.
- Пише коменти в фійсбук?
- Не тільки.
- Ну, тобто портнікови?
- І іжє с нім.
- Решта дев'яносто п'ять?
- Дев'яноста відсоткам на все пох. Поки їх не починають на нуль множити.
- Вони не розуміють?
- Більшість розуміє, що відбувається, але не в стані побачити, що буде результатом. І їм пох.
- Поки на нуль...
- Саме так.
- Залишається пять відсотків.
- Ці пробують пояснити тим, котрим пох – що їх чекає.
- Характерники?
- Ні. Просто розумні. В них немає того, про що я тобі не розкажу. Воно їм і не треба – важка ця ноша..
- А якщо не зможуть пояснити?
- Того, що станеться – краще не бачити.