Колорадський бантик
Нестор Шуфрич йшов по стежині через ліс. В одній його руці був кошик з пиріжками, які він ніс Рабіновічу, а в іншій ромашка, яку він періодично підносив собі під носа… Нестор вдягнувся креативно: на ньому було синювате пляттячко вище колін, червоні туфлі на невисоких підборах. На його лисуватій голові красувався пишний бант з колорадської стрічки. Нестор тихенько наспівував пісеньку «Гайдар шагаєт впєрєді». Зненацька на стежку вискочив сірий вовк. Нестор голосно перднув, всрався і втратив свідомість. Вовк бридливо скривився і зник в лісі. Смерділо…
Від смороду Нестор прийшов до тями. Відкрив очі, побачив небо. Перевів погляд на себе, і зрозумів, що живий. Поворушив руками та ногами. Смерділо…
Нестор поволі встав. Засмерділо ще дужче.
- Ух, блядь… Пронесло… — подумав вголос Нестор. «Пронесло» мало подвійний зміст, бо ноги в Нестора були в тому, чим пронесло, а те, що лишився живий, теж пронесло…
- Через те, що пронесло, пронесло… — прошепотів Нестор, — не дарма я вступив в партію «За життя»...
Бант на його лисуватій голові затремтів. Нестор плакав. Смерділо…
Рукавичка
Зупинились якось на заправці Вова Зеленський, Андрій Богдан та Діма Разумков. З'їли по шаурмі та пішли за заправку перекурити. Аж бачать — рукавичка. Залізли вони в неї і давай всяку херню придумувать і дико іржати.
- А давайтє, а давайтє крєсла в Раді клєєм намажем! — збуджено гундосив Володька.
- Вова, нє гоні! — іржав поміркований Разумков. А Андрюха тихцем нишпорив у Зеленського в ширіньці.
- А давайтє, а давайтє Кличка снімєм з голови! — знов верескнув Володька.
Зненацька з заправки вийшов Арнольд Шварценеггер, підійшов до рукавички і з усієї сили її зафутболив. А потім красивою співучою українською мовою промовив:
- От покидьки!
І ніжно посміхнувся...