Хелоу, еврі баді! Ну що сказати?.. Піздєц не підкрадався непомітно, він увійшов усміхнений разом з Томом Крузом. Але, це так, щоб було з чого почати. Бо, правду кажучи, хочеться згадувати родичів чинного президента та всіх, хто його вибрав в розрізі сюжету самого трешакового німецького порнофільму з елементами хорору.

Отож... Отож поїхали. Поїдемо в далекий 2014 рік, коли відбулися Мінськ 1 через який, ми змушені були прийняти «Закон про особливий статус Донбасу». Закон, правду кажучи, неоднозначний, але є одне але... Ні РФ, ні бойовики через нього гопки не скакали від радості, як зараз, навіть зважаючи на те, що воювати з нашої сторони не було чим, і, по великому рахунку, не було кому. Адже ЗСУ в 2014 році була тільки номінально, справжньою армією ту структуру тоді було складно назвати. Ми не були готові нормально воювати, і наші втрати були досить значні: це були сотні вбитих і ще більше поранених. І коли хтось починає волати: «та ми могли вигнати бойовиків», «рішучий наступ і все» і тому подібне, я тільки дивуюсь безголовості таких. Хто гнав би? Хлопці в старому бундесі в китайських пляжних капцях, озброєні мисливськими дробовиками? Серйозно? Тому нам потрібен був Мінськ, і потрібне було перемир'я. Ми вигравали час, який використовували для модернізації армії та на дипломатичному фронті здобували собі преференції.

Але ні на Мінську 1, на на Мінську 2 ми на ніякі формули Шнайнмаєра не погоджувались. Бо хто б що не казав, а на Мінськах ми максимально домовлялися на нашу користь. Тому Путін і ловив облизнів після кожного Мінська.

А що ж зараз? А зараз шмаркля знівелював всю дипломатичну роботу, погодившись на ту формулу. І що б там не казали про те, що закон про особливий статус був прийнятий при Порошенку, але він існував номінально і в дію не вступав через те, що пункти Мінських угод неодноразово порушувались РФ та бойовиками, і виконати цей закон було неможливо.

І ще одне, найважливіше! Ні на Мінську 1, ні на Мінську 2 бандформування ЛНР та ДНР не визнавалися республіками. Формула ж Штайнмаєра дає можливість закріпити в Конституції особливий статус ОРДЛО, тобто, по великому рахунку визнати ЛНР та ДНР, і мати свою Абхазію чи Придністров'я, кому що більше подобається.

Тому і скачуть та повискують від радості московити та орки — вони фактично домоглися того, що в них не виходило при Порошенку.

Отака, малята, херня...

Але, як би там не було, ми і цього разу скажемо:

Слава Україні!