Хелоу, еврі баді! Ну я сьогодні про зраду. Тим більше, що її в нас — хоч в бочках квась, хоч поля засівай.
Ну то вйо, як то кажуть, до зради. Почнем, мабуть, з того, що прикордонника посадили на десять років за те, що він сумлінно виконував свої обов'язки — відкрив вогонь з табельної зброї по терористах-сепаратистах, які хотіли втекти на авто. В результаті — сепаратистка-терористка віддала богу душу й потрапила до пекла раніше, ніж сподівалася. Зрада? Зрада! Причому зрада не тільки в тому, що покарали невинного, а зрада в тому, що змушують військових не виконувати свої обов'язки належним чином.
Їдемо далі. Піцца Ветерано. Обшуки. Хто ще не знає, «Піцца Ветерано» — чудовий проект, який дає змогу бійцям знайти себе на цивілці: отримати роботу, адаптуватися знов до звичайного життя. Проект заснований колишнім бійцем російсько-української війни. Колишнім, правду кажучи, писати не хотілось, тому сформулюю так: воїном української армії в запасі. Але то таке. А от обшуки — інше. Обшуки — то зрада.
Взяли під варту, на скільки я пам'ятаю на 60 діб, волонтерку та бійця ДУК ПС. Інкримінують замах на вбивство. Це при тому, що жінка отримала на війні поранення в ногу і лишилась інвалідом. Зрада? Зрада!
А що ми? А ми, я маю на увазі нас, поміркованих, нині носимося з Українською доктриною безпеки та миру! Отаке! Всі блогери на всі боки сурмлять про цей чарівний документ! Про те, що він складений досконало з точки зору юриспуденції та дипломатії!
А я от не згоден! Документ не досконалий. І я поясню чому. Документ не досконалий через те, що там немає одного і найголовнішого пункту — реалізація цієї доктрини неможлива при керівництві України Зеленським та його командою! І як би про цю доктрину хто не розказував, як би хто не хвалив, саме її існування не поверне на старі позиції військо, не припинить постачання електроенергії з Росії, через що, Україна несе збитки і чималі. Існування цієї доктрини не допоможе нам перемогти РФ. Отака фігня, малята. І можна скільки завгодно писати про доктрину, можна скільки завгодно виходити на вихідні з плакатиками «Ні капітуляції», можна скільки завгодно пхати до рук Зеленського цидулки з наївними вимогами — діла не буде. Я не здивуюся, коли акцію 21 листопада розметуть водометами, нагодують газом та кийками. Бо з ФОПів було смішно, з вчителів було смішно, а коли ребра рахуватимуть нам, то хто сміятиметься тоді?
Ми втрачаємо час, граючись в демократію. Ще трохи, і ми всі будемо поза законом, адже тих, хто захищав Україну вже катують, а ми, які б мали вийти на акції, не зробили нічого.
І оце, дорогенькі мої, теж зрада...
Але...
Слава Україні!
