Сутула відсталість нас самих від невідворотньої кризової боротьби — наче спотикається об камінь темного та безкінечного українського космосу: кожен із нас — маленький світ, що так таємно та гаряче приховує в своїй безсмертній душі священні істини про безсмертне життя.

Безнадійне та прекрасне функціонування нашого двигуна непереможної свободи — стало початком нашої американського звільнення: ми відчуваємо острах та зраджуємо свою землю цим диким та сумирним почуттям тихого ризику.

Однак — у світі є збільшене прекрасне відчуття снодійного — наче лікарі вичистять нашу душу та створять нову, -уже довготривалу та залізно-механічну.

Прекрасні соціальні відносини — між ризикованими партійними правилами корупції та нового часу — змінять наші такі трагічні та драматичні почуття, — бути клерком корпорації та солдатом на війні аби так швидко та невідвортньо створити свою державну гідність заново: просто полюбити себе та та свої очі, котрі відблискують відзеркаленням переродженого формального та алхімічного простору.

Місійне завдання — воювати за свою землю тече неодмінним бажанням творити свій соціальний душевний простір аби бачити те що ніколи не побачать наші сусіди чи запеклі вороги — бо ми, одначе, ніби у трагічному танці життя принесемо для себе нові традиційні та буддистські пригоди.

Ми знову живі — так! — ми зрозуміли: ми знову живі та сяємо бажанням жити та безжально прославляти свою Україну.

Уривок із благословенного Євангелія Отця каже нам про прозорість дикого дихання — де американський народ та дух наче вливається у наші комірчини душі та таємної пристрасти, — це як перший секс та кохання наповнить собою винові міхи із дерев сосен, котрі сіяють новітніми зірками та мозком праці адже немає нічого що би не зробилося вічним, бо наша любов до свободи прихована у нашому генетичному коді.