Приємне, літнє прочитання цвітучої, наче лотос Ошо, книги — зачакловує до божественної доброти вашу, втомлену минулими помилками — спогадами, душу. Проте — наче вогняний вулкан в Італії — воно стане початком загадкової подорожі до сліпучого літа.

Прощавайте, друзі — ми ще багато про що невимушено скажемо та відчуємо легкий приплив мінливих сил перед нашою спільною тяжкою працею.

Вражаюче поєднання цього зачаклованого літа — задля нашої ампутованої пам'яті — лишень загадково наче закохана жінка, погляне перед своїми очима на живий приклад спростування банальних думок та страждаючих від депресії темних людських облич.

Ми не знаємо — куди підуть поїзди аби розповісти про нашу чудову країну всьому світу — але, ми точно приємно впевнені, що ми станемо вільними: так просто та не вимушено як перший секс торкається твоєї втомленої душі.

Прозріння прекрасних та чудових форм її обличчя, наче намалює зірку, котру ти хочеш подарувати їй щоби вона вічно усміхалася тобі своїми іскристими та прекрасними устами.

В безмежній душі її загадки — пролягає пилка пристрасть та чудний пристрій її душі — адже вона так фантастично та безапеляційно і віддано тебе кохає своїм серцем.

Миттєвости, вічної осені — прокрутить нове вічне колесо життя, що блисне літом, із котрим ми знову із сумом попрощаємося колись. Та не цього разу — бо тут уже живе її любов в твоєму льодяному серці.

Перехресні стежки — приведуть до палкого пориву літнього вітру — і ти вдихнеш його на повні, сповнені печалі, груди аби бути вільним та принести вічну свободу іншим -всьому живому: наче комп'ютерний пристрій цей поцілунок коханої скаже, щоб ти не плакав — десь таємно в закритих та чудових закаулках своєї душі, де серце проливає кров на полі бою.

Та твоя праця -знову вкриє цей болючий шрам на твоїй душі білим снігом: адже так, так, ми вже не боїмося зимового снігу, отож бо ми вже разом навіки.