Поверхневість того що ми ще не здатні думати та аналізувати політичну ситуацію та геополітичний консенсус — стали для нас справді кінцем днів. Немає інтелигенції — «забужки» це тролятина ющенків. Однак — важливо аби ми не тільки ненавиділи — але ще і любили та служили іншим.

Формальність того що треба конкретно зробити не зрозуміла. Одні говорять що треба просто «змотувати вудочки» — іншим не дозволяє совість так нахабно зрадити свою землю і вони залишаються тут без робити ледь жевріти із дітьми. Проте  — варто також розуміти що стабільність стане у пригоді будівництва заводів та корпорацій.

Інші скажуть що треба просто займатися бізнесом — зрадити свій народ та все красти. Так скаже абсолютна більшість — проте чи можемо ми не розуміти де опиняться наші діти після всієї цієї катавасії адже ми просто самостираємося. Підозрілість та нахабність оранжевих зрадників — привела до того що вони як фашисти та путчисти змогли переконати нас самих що ми товар та що ми повинні померти.

На кого вони реально працювали — думаю, що самі на себе. Вони хотіли бути імператорами та володарями зі своїми курячими мізками та бездарними кривими руками. Проте — ми їх перемогли. Чи був це насправді Джордж Буш та Меркель — думаю, так. Одначе не треба лишень говорити що зробили вони — але і те що не зробили ми для себе та своєї землі.

Фільми про певні війни та розуміння того як треба боротися та думати — стали дуже популярними — проте не варто вдаватися до пошуку всього гламурного — треба просто бути традиційним та консервативно-ліберальним: душа живе лишень тоді коли вона має мету. Відстань від того аби перемогти не тільки ворога — але і самого себе достатня — однак: чи гідні ми називатися людьми та чи маємо ми свою землю котра нас народила — і що ми віддали їй за своє народження?