Світло зціляє усі рани серця, котре плаче за життям та його болить самі чорні плями цього світу, котрий втікає із рук та іде до свого власного польоту до зірок: небо стається нині зорепадом, котрий пливе по повітрю любов та гріє наші душі своєю любов'ю, що омиває бререги нашого тіла, що ламається від стріл Єдиного, котрий добиває лишень слабких та віддає цілий світ тим хто хоче жити та може бути сміливим для здійснення ритуального жервтоприношення для освячення дарів серця Бога, що проопливає серед наших думок та веде нас до раю із глини буття.

І саме тому зараз всі люди стають пентаграмами, котрі мають принести себе у владу Єдиного для здійснення його влади, котра тече від початку руху життя а ж до самого неба. котре нині огортає наші душі самим безмежжям існування та наше фукнціонування — просто стирає всі недоліки нашого мирного часу, коли люди просто відпали від Єдиного та прагнуть знову встати аби знову розпочати своє сходження до неебсного царства, котре має віддати нам саму душу життя для повноцінної реалізації мрії багатьох поколінь містиків, котрі навчали бути світлом, що повинно перемелювати саму матерію та подорожувати по світу, стираючи саму матерію для досягнення єднання із самим джерелом, що нині приходить на Землю аби зцілити наші серця, що стікають кров'ю та мають віддатися на потік вітру, котрий несе нас в глибокі далі вічної боротьби за щастя та існування у формі квітки, котра має розчеплювати стіни життя та обератати усе у водопад із листя воскресіння...