Один чоловік, нещодавно, мені заявив:
— Амерікоси не святкують день пабєди, бо у них не тільки нема героїв, но і навіть пам`ятників. Дє ти бачив американця який би дот собою закрив?!!
- Ну так слухай, чоловічє, я тобі оповім, — кажу йому.
І ви послухайте, вам також цікаво буде. Вам же у школі про це навряд чи казали.
Жив-був Роджер Вілтон Янг. Роджер був один із п'яти дітей у сім`ї. Він народився із за великим сердцем для свого тіла, хоча правильніше, буде сказати навпаки, з-за маленьким тілом для такого великого серця. Тендітний хворобливий хлопчик більш за всього любив спорт. Хоча доктори заперечували навіть саму можливість тренувань. Баскетбол і бейсбол, навіть американський футбол всюди встигав юнак. Травма від падіння на баскетбольному майданчику, спричинила, у подальшому серьозні проблеми із зором та слухом. Хлопчика, це ж не зупинило, він до того всього також захопився полюванням.
У 1938, у віці 20 років, разом зі старшим братом Вебстером, Роджер Янг вступив у національну гвардію Огайо. Weekend warriors, так їх називають у Сполученних штатах. Він служив в 148-му піхотному полку. При зрості у 157см, він був одним з найнижчих серед товаришів по службі, але не дивлячись на це і те, що він носив окуляри з товстенними лінзами, Янг вважався хорошим солдатом, і згодом получив жовті нашивки сержанта.
У 1942 році, після початку війни з Японією, 148-й полк був направлений на Фіджі, а потім на Соломонові острови для підготовки перед розгортанням десанту на острові Нью-Джорджія. Слух і зір Янга в цей час погіршилися і він стурбований тим, що ці недоліки зможуть вплинути на його здатність командувати в бою, що могло створити загрозу для його загону. Це була не спортивна гра, він не був готовий ризикувати життям товаришів за ради своїх амбіцій. Для усунення цього ризику Янг попросив командира полку про зниження в званні до рядового, щоб не командувати загоном. Командир спочатку подумав, що Янг хотів уникнути участі в бою, проте медична експертиза, тим самим днем, встановила, що той був майже глухий. Лікар рекомендував Янгу лягти в польовий госпіталь для лікування. Однак, не бажаючи пропустити висадку на Нью-Джорджії, він вирішив залишитися зі своїм загоном, був понижений у звані і разом зі своїми товаришами прийняв участь у операції "Cartwheel"
Подвиг, за який Янг був посмертно нагороджений, був здійснений ним 31 липня 1943 біля поселення Мунда, де знаходився стратегічно важливий аеропорт підконтрольний японцям, на острові Нью-Джорджія, коли він був у складі патруля з 20 осіб, відправленого на розвідку японської території. Близько 16:00, коли патруль повертався назад, вони потрапили в засідку. Солдати були скуті вогнем японських солдатів з замаскованого кулеметного доту на узвишші. Двоє були вбиті на початку бою, а Янг був поранений. Коли патруль зробив спробу флангової атаки, ще двоє солдатів загинули. Не маючи можливості маневрувати, солдати опинилися перед загрозою оточення. Після цього командир патруля наказав відходити і бути готовими спалити амуніцію. Роджер Янг проігнорував цей наказ та незважаючи на поранення, поповз до японської позиції. На шляху він отримав, ще одне поранення, але продовжив просування, залучаючи на себе вогонь противника і відповідаючи пострілами з гвинтівки. Коли Янг підібрався ближче до доту, він почав кидати в нього гранати, саме тут навички атлета йому допомогли не аби як, але здобув третє, на цей раз смертельне поранення. Проте, дії Янга завдали втрати противнику, дозволили його загону не тільки вийти із засідки без додаткових жертв, но і остаточно знищити кулеметне гніздо. Національні гвардійці з Огайо під командуванням лейтенанта Скотта повернулися на базу несучи п`ять тіл побратимів з собою.
За героїзм і звитягу Роджер Янг був нагороджений Медаллю Пошани і медаллю «Пурпурне серце» — найвищими військовими нагородами армії США.
Тоді не було можливостей доправляти тіла загинувших до США одразу. Тим часом батьки, вирішили встановити невеликий обеліск на цвинтарі і знаючи як Роджер пишався сержантськими нашивками звернулися до командування з проханням зазначити на ньому "Staff Sgt. Rodger Young".
У цьому, через військову субординацію їм були відмовлено зі словами «Ваш доблесний син, змушений побути деякий час рядовим».
А у 1945 році композитор Френк Лессер написав «Баладу про Роджера Янга» під час своєї служби в армії. Журнал Life надрукував ноти і текст пісні в своєму випуску з розповіддю про Роджера Янга. Ця стаття і повернення останків Рождера в США додали пісні і та і самому Роджеру популярності.
Лише у 1949 році останки Роджера Янга були повернуті в США і поховані на сімейному кладовищі в Клайд, у штат Огайо.
Роджер Вілтон Янг згадується у Роберта Хайнлайна в романі «Зоряний десант», там на честь Роджера Янга названий один з бойових космічних кораблів, а баллада Лессера використовується в якості позивного сигналу цього корабля.
Американці пам'ятають, тих хто жив і загинув за країну. Роблять,це якось по справжньому, без звичних, но зайвих кубометрів бетону.