Прийшов мінус 539й рік. І вже Персія вирішує, що ті халдеї слєгонца ахуєвші. А тому – йде і дає тягла на цей раз їм. На радощах, що вдалось, Персія відпускає депортованих вавилонянами іудєїв додому. Ті повертаються, а там – повний танунах. Ті, що не були вислані і залишилися – якісь вже зовсім спаскуджені поставали. Пісні якісь неправильні співають, на арабках поженилися.. Кароч – самаритяни галімі…

В цьому місці вперше з'являється вираз – «є іудєї і є всі інші…» – не іудєї, тобто. А ще про цей час з'являється легенда про перські вуха Гамана, котрих іудеї з'їли по 53 штуки кожен. Про це більш детально? Десь там нижче запросто.

Персією тоді правив нєкто Кір – так,  саме той, що з Македонським потім рамси путали. Подумав він хвилин з десять і, щоб ті газіровані знову не почали заніматися якоюсь хуйнев, відновити державу іудєям про всяк випадок, не дав. Ні південним не дав, ні північним не дав. Ні правильним, ні неправильним. Натомість організував з них чотири перські сатрапії. І сказав, що вони можуть, звичайно, відбудувати свій храм, але так, щоб всі – і правильні, і мутанти. На вихлопі – в зрадників знову храм в Самарії, а в ідеологічно правильних  – знову в Єрусалимі.
Так було аж до Македонського. А при ньому вже греки потовклися по тій території, як тільки самі хотіли. Для іудєїв то був час перманентного конфлікту. В результаті греки привчили мєстних кучєрявих їсти свинину, подарували їм слово сінаґоґа, і настойчіво рекомендували зав'язати з обрізанням. Ну – бо виглядают, як якісь кастрати нецензурні, внатурє…
Чи на горе, чи на біду – слово за слово і то всьо переросло в «повстання Маккавеїв». В результаті – Іудєя міняє назву на Хасманєя, на радощах валит в Самарію і розвалює їм храм. Храм залишається другий, але один…

В цьому місці вперше з'являються слова – фарисеї і рабин. А іудєї – і північні, і південні діляться на цілу купу рівновіддалених сект.
Десь тут з'являється ідея обзивати всіх незгідних пєдєрастами і десь тут появляється фраза – це тобі здалось.

Секти, то надзвичайно круто – можна навіть вдягати штани задом наперед і мохнату шляпу на голову, але хто правильніший іудєй, іудєї все ще не визначилися. Ну, бо ті самарітяни, ну – неправильні і всьо. Аргументів в диспуті бракувало, тому, знову – палки в руки і давай далі один одного в бубен товкти. Саме в цей момент  мимо проїжджав нєкто Помпей. Глянув він на ті двіжєнія народних мас і, щоб з тим всім не паритися, взяв і приєднав ту Хасманєю до Риму. Прям всю – і північну, і південну. Мало того – зробив це зверхньо і, як здалося іудєям, занадто цинічно. Бо, навіть, не, як окрему територію приєднав, а як просту сирійську провінцію…
Того року – в сусідів персів був добрий урожай грибів. Вони ними пообідали і на куражі пішли та й забрали ту провінцію собі. Так – Персія, це сучасний Іран.
Римлянам йти розказувати пацанам на грибах, хто в хаті господар, було в падлу – і дорога неблизька, і свята на носі, тому перси там погуляли пару років.
В цьому моменті на арені з'являється нєкто Ірод. Сам не так щоб чистокровний справжній іудєй, а десь так – йно наполовину. Десь так, як лєнін, приблизно – папа калмик, мама юрістка. Їде той Ірод до Риму і каже:
– А дайте но мені пару легіонів, то я там в тих хасманєях порядки скоро наведу.
А ті йому:
– А, ну – то на.
А він їм:
– А можна я за те царем там побуду?
А ті такі – во хмелю:
– Та хоч прем'єр-міністром..
Чувак бере ті легіони, дає персам тягла і будує третій храм. І тут же на голому місці виникає трабл – справжні правильні іудєї вважають той храм другим, бо некошерно збудований. Сучасна «стєна плача» – то частина огорожі того храму, якшошо. Тобто огорожа Іроду мабуть вдалася кошерна, а сам храм, то певно нє… Ти все ще будеш мені розказувати, що іудєї дуже дружать з цифрами?..
Храм другий…, стіна третя…, храм другий…, стіна… – і так це «вотетовотвсьо» схарило правильних іудєїв, що вирішили вони то всьо похєріть к хуям свінасабачим і почати «першу іудєйську вайну». Стартували з того, що завалили "Legio XII Fulminata", а його створив сам Гай Юлій Цезар, на секунду.. Мало того – в легіоні впав орел. А так, як штандарт з орлом тримав останній воїн, то це означає, що легіон знищили повністю…
Але це означає не тільки це. В 90-ті про таке казали – «опустили». А, щоб якісь піґдоґі опустили Рим..!!!… Такого Рим собі дозволити – ну, ніяк не міг. Тоді Римом керували пацани зі справжніми яйцями, а не приклеєними, як в берлусконі. Тому Тит Фла́вій Веспасіа́н (Titvs Flavivs Caesar Vespasianvs Avgvstvs) чекати на себе довго в тих хасманеях нікого не заставив. Як результат – Єрусалим зрівняно з землею, а від храму – або третього арифметично, або другого кошерно, залишився фрагмент огорожі. Там тепер найвпливовіший сьпівак сучасності славко вакарчук записки пхає. Разом з юшченком на пару. Що в тих записках? Ну, то тайна ісповєді – хто то може знати. Може написали – «іch bin jüdin», може фрагмент вірша – «ще як були ми козаками…», а може просте чєловєчєске прохання – щоб бабло в домє воділось… Але це сьогоднішнє, а тоді – немає більше ніякої Іудєї, відтепер це – Палестина. Але, це ще не все. Всіх іудєйов виганяють звідти на 500 років. Через 500 років в світі саме з'явиться іслам, але тут не про це. Через 500 років у древній Вірменії якийсь пацан почне дути в суху палку і казати сусідам – шось та дудука нехуя не грає. Але тут і не про це. І навіть не про те, що паралельно в Еритреї обкурений шаман почне збирати непонятні йому жолуді, палити їх і підвивати – о путінг, пріді… І навіть не про ту бабу, що цілий день бакланить всіх хлопів, а ввечір прийде додому і накрита повним місяцем пхає в себе все, що має форму дудуки… Тут про повний розгром. Не варто було іудєям той легіон перемагати, мабуть…
Нє, ну вони ще пробували відновитися під проводом чувака на ймення Бар Кохба. Але, то була реально партизанщина, яка закінчилася тим, що тисячі іудєїв продали в рабство… А ті, що змогли втекти – і правильні, і некошерні, розбіглися межи людьми, мов мишенята. По всьому узбережжі Середземного моря. А секта караїмів – то аж в Крим. А пращури одного з них на ймення ґіндзюлєвіч, як розказує екскурсовод зи Львова андрюша, то аж в Галіцию…
Тоді то вже був 70-й рік і вже нашої ери. І початок довгої дороги в московський улус. Дійсно дуже довгий – майже на дві тисячі років. На початку тої дороги того улусу ще навіть в планах не було, а дорога до нього вже мала свій початок. Ця дорога закінчиться спробою асимілювати одні одних, а результат тої спроби навіть матиме колонаукове визначення – «руzская єврєйка із Кокчєтау». Як приклад – пропагандіст «шендєровічь», пропагандіст «соловйов», чи мислітєль «нєвзоров».

Але це все буде пізніше, а поки що:
В цьому місці вперше з'являються такі поняття, як – равіністичний іудаїзм; талмуд з його безкінечними трактуваннями; фаталізм і усна тора.
Що треба знати про усну тору? Тріумфальна арка Тита стоїть в Римі – можеш піти подивитися. Підкажеш місце де стоїть обеліск з написом  – «в цьому місці море розійшлося…»?..

Ти не пойняв, що там вище по тексту, ділили оті – теодоро і завгосп з єшиви? Теодоро дуже хотів державу і всьо. Завгосп був кимось переконаний, що прилетить мошіах і сам зробить їм державу. І не якусь там галіму в Палестині, а весь світ буде їх державою.
Станом на зараз – мошіах все ще не прилетів, а один з претендентів саме зараз сидить в «сізо». Його туди закрили іудєйстующіє міндічі. Закрили і там тримають. Тримають, не пускають до суду і кажуть – не привезем, бо поломився «автозак». Чекаєм – кажуть – на запчастини, вони вже в дорозі – ждітє…
Чи те «сізо» не є часом отим «восьмим домом»? То не до мене з таким – піди спитай в екскурсовода андрюші зи Львова – він то ліпше знає…

О, фатум!!! Попіл на волосся!!! – закричали тривожно іудєї. Три дні і три ночі так кричали – нічого не змінюється. Тоді – спершу усно, бо писати вміли одиниці, стали бакланити греків і казати, що вони всі були пєдєрасти. А особливо – той юний ґєй Макєдонскій. До речі – а ті два гомосєксуалісти з Майдану – вони си поженили, чи нє? Чи я за них переживаю? Та, нє – просто цікаво, бо було стільки вай-вай-вай і тепер якась повна індиферентна  тиша. Все з ними норм?  Шоб іно тілько не побєрємєнєлі ше до якої курви мами – нє?
Тобто – ті тодішні іудєї греків побакланили і почали розказувати, як вони самі всіх звіздошили. Особливо персів з вавілонами – дерли їх, як красная конніца командарма якіра украінскую дєрєвню. Потім про те, що вони взагалі – ва всьом пєрвиє в мірє. Далі – сіли і один з них, котрий вже ніби вмів писати, вийняв з-за пазухи потертий шматок папірусу і намалював на ньому жирну чорну одиницю. Посиділи, почекали – все одно нічого не міняється. Стали далі рєпу чєсати. Почесали і придумали – то всьо так потому, що нам містіцізму не хватає і породистості. От – як це буде, то всі перед нами на коліна і повстають… Знайшли кущ сальвії, курнули і записали в танунах:
Був собі чувак. Звали Ісаак. Його жінку пойнятно шо Ребекка. Ребекка народила двох синів. Якова і Ісаава. Потім та Ребекка запостила свої memories в танунах. Каже, що – як була вагітна, то вони там в ній постійно си пиздили батогами і постійно хотіли з неї вийти. Один – коли вона йшла мимо хедеру, а другий – яко йшла коло язичницького храму… Уявити це важко, але далі ще прикольніше. Перший народився Ісаав. Але Якова така ситуація не влаштовувала, бо теж хотів бути «первородним». Дочекався поки той Ісаав зголодніє і купив в нього право називатися «первородним» за тарілку червоного супу. Видно серед них так було можна. Ну, бо, певно – від суми доданків перестановка не змінюється. Далі ще цікавіше. Йшов він собі через село – хедеру може яку шукав, чи Мар'яну яку – про це в тій «науковій легенді» нема нічого. Йшов і зустрівся з ангелом. Зупинив його і каже:
– Давай може тобі морде виб'ю?
А той йому:
– А може то я тобі? Але давай.
Побилися і морде вибив такі Яков.  А той йому тоді каже:
– Ти, що побив мене – як ім'я твоє?
А той йому:
– Яков.
На що той:
– Ти тепер не Яков, ти тепер Ізраіль, раз ти такий крутий і матєматік… і народ твій тепер прокл..., тобто,  вибраний…
Пра нічо такий замєс?
Де саме то всьо було? Десь там, кароч. Коло того обеліска де море розступилося.
Я так розумію, що в них в традиції називати народ чиїмсь ім'ям – Іудєя від Іуда, Ізраіль від Ізраіль. А якщо б той побитий сказав – ти тепер Камбодж, або Еритрей – то все могло бути ще по іншому… Цікаво який той ангел був на вигляд – нє? Особливо внизу нижніх кінцівок – роздвоєні, чи не дуже. Яка була довжина хвоста? Та, то хіба йно дєфкам цікаво..
Але менше і з цим – ті пацани кажуть, що саме з цього моменту вони стали ізраельтянами. І було то, ніби то, ще в 1653му році до н. е.
Тобі теж цікаво – а той Ісаак з Ребеккою, чи ті, що хедер там збудували, коло котрого вона ходила – вони хто були до той дракі? Ґаґаузи? 
Правда круто придумали? А ти кажеш путінг пургу жене. Та йому тої сальвії ще курити і курити…
Я, звичайно, чув ідіому – «пиздить, як троцкій», але чомусь думав, що то про риторику. Лише зараз, коли побачив оцей веселий міндіч-офіс призедента, з котрого – що не сказали, то спизділи, зрозумів – а що саме малося на увазі в тій ідіомі.

А далі римлян замінив багдадський халіфат, і іудєйська «еліте» масово стає мусульманами. Це було не важко – мови споріднені, кінці обрізані, пейси відітнули і готово. Але правильні іудєї тікають далі. Їм ніде особливо не раді. Перше місто-країна, яке їх прийняло була Венеція. Там їм дозволили навіть збудувати собі ґетто. Ґетто – це іудєйська назва і означала огороджений мікрорайон. Щось на зразок «ЖК Венеційський квартал», з власною охороною і паркінгом. То вже потім гітлєрюґєнд те слово спаскудив, а тоді у Венеції іудєї ним тішилися. З часів цього ґетто іудєї освоюють новий бізнес – продавати гроші. У Венеції їм то не дуже зрослося і вони поперлися в Німеччину, Англію, Іспанію і Францію. Там вони спробували маніпульнути і розсварити між собою локальні еліти. Видно пам'ятаючи римське «розділяй і володарюй». Але еліти сваритися не хотіли і давати гроші в борг там було кому й без іудєйов. А тут ще й Хрестові походи намітилися..
На цьому етапі справи в дивних пацанів пішли по справжньому не альо. З Англії їх депортували на 400 років, наприклад. Ну і вчергове масово знищили. То в них реально якась карма. Видно не треба було тому з роздвоєними кінцівками і хвостом-китичкою морде бити…

В цьому моменті в Історії вперше з'являються такі поняття, як – містицизм, кабала, чітать мєжду строк та всяка інша алхімія. Тут вони вирішили, що треба очолювати освіту, сідлати пресу, придумати «Юпітєр у восьмом домє» і починати освоювати пропаганду. Десь в цьому моменті з'являється підсекта, власне – міндічів.

Зрозуміти їх, в принципі, можна – чорний нефарт і вони починають у всьому бачити містичні символи. Наприклад? Ну – два плюс два, то чотири. А чотири, мало того, що само страшне, як ще невідомий нікому ковід, то ще й, якщо домалювати до нього рисочку, то буде дуже схоже на «н». А, якщо дописати літеру «м», то вийде – «мн», а – це вже мрачний нефарт – шо ніясно?!!!
Що таке кабала? То така псевдонаукова фігня про містичні знаки. З'явилася приблизно в часи хрестоносців. З того часу кабалісти ті містичні знаки шукають на всьому –  на пивних етикетках, на чеках з супермаркету – кругом… Шукають і знаходять. Колись знайшли, що якщо переставляти букви в прізвищі Хмельницький, то вийде слово – месія. А якщо переставляти і додати ще трохи букв, то вийде – новий месія…

А на арену Історії виходять турки зі своєю Османською імперією. В іудєїв була спроба вернутися в Іудєю, для цього вони навіть пробували пиздити з турками жителів Балкан – особливо греків з румунами. Але турки віднеслися до ідеї нової Іудєї без ентузіазму. Нє – іудєї реально старалися – і патріарха константинопольського на воротах церкви вішали, і потім його труп в Босфорі топили, і анонімки на греків іспанською мовою султану писали – але треба було тікати далі.
Далі по етапу була Польща. І ось тут іудєям спершу законало «по-крупному». Польщею тоді заправляла шляхта. Впевнені в собі чуваки – на московський трон своїх васалів садили, а то вам не пеніс каніна. Шляхта хотіла казати – «нє пазвалям» в парламенті, а решту часу сидіти по кабаках. Це, як дєпутати в «парламенті» України за останні 30 років. Шляхта вирішила – ми гульбаним, а іудєї нам на гульбан податки збирають. Іудєї вирішили – ми їм збираєм і про себе не забуваєм…
З цього моменту слова міндіч і митниця з податковою – нероздільні, як ханаанські близнюки. Ну, чи байстрюки – це як тобі більше подобається.
Здається – ось воно тихе іудейське щастя. Але недовго «музика іграла». Жадібність має одну особливість – вона перемелює фраєрів, як китайська ручна бензокосарка, траву на клумбі перед входом до храму істини. Шляхта хотіла все дорожчого вина, бо – істина в вині, а митарі все більше і більше не забували про себе. На вихлопі місцеві посполиті втратили сенс існування. Кожен посполитий вже був должен на пару поколінь вперед. А головне він бачив – бля працюю тільки я, а винуватий всім тим, хто ні хрєна не робить….
І тут з'являється Хмельницький. Чорна біда для іудейського щастя. Для польського теж. Польща тратить незалежність на сотні років, а іудеїв гине просто тьма – сорок тисяч. Сорок тисяч, це з тими, що втекли і з тими, котрих віддали кримським татарам на ясир…
В цьому моменті до них прийшло повне розчарування в самих собі, а за ним їх мощно накриває кабалою. Методом складних алхімічних формул, вони виводять, що після Хмельницького, прийде месія і вони нарешті знову возрадуются…
І він прийшов. Звали його Шабтай Цві. В місті, де він жив, його вважали дивним – сидів собі чувак цілий день на узбіччі в пилюці і пісні співав різні – про «мой родіна Багдад», здебільшого. Приїхали до нього іудєї і кажуть:
– Чувак, а ти часом не месія?
А той їм:
– Месія, як не месія…
Ну сказав так, а далі ж треба ще щось говорити. Ну він і сказав. Каже:
– Всі турки стануть іудєямі, а отой їх османський султан зніме переді мною свою папаху і на колінах поповзе в Палестину будувати нам новий Ізраїль…
Я питав в знайомого хасида – а чого Ізраіль, а не Іудею? Іудея ж вроді правильніша була? А він каже:
– Ой, то всьо дуже містично, і взагалі Шабтай Цві реінкарнувався в Шабтая Калмановіча…
Але той хасид  пацан веселий, то я не знаю наскільки йому можна довіряти. А тоді… А тоді султан каже:
– Приведіть мені того дурнуватого.
Привели. Каже до султана:
– Прівєт, красавчік. Шо дивишся на мене удівльонно? Скидай штани і марш мені новий Ізраль будувати. І, то – аж бігом марш,  допоки я тобі в папаху нє задвінув…
Султан на то:
– То ти месія?
Той:
– Аз єсьмь!!!
– Слухай мене сюди, кучерявий – каже султан – або ти зараз одягаєш чалму і приймаєш іслам, або я відріжу тобі бейцели. Будеш ходив, як берлусконі. Каже так і кладе на стіл кривий турецький ятаган. А той такий:
– Пойнятно шо давай чалму сюда, не надо мені нічого різати…
Ось такий нефарт. Всьо пропало – месія вступив в іслам. Що тут роблять правильні іудєї? Кажуть – раз така непруха, то нам тепер треба співати і танцювати…

В цьому місці, в Історії, вперше з'являється поняття – хасид. Тут міндічі запроектували комунізьм. І саме в цьому місці написано всі «старовинні книги – ті, що на жаль не збереглися». Тут «знайдено» всі «автентичні історичні сувої» з ієрогліфами. Десь тут з'являється герб у вигляді гексаграми і всі всі всі – «старовинно-доісторичні правдиві» легенди…

А дивним пацанам залишалось лише в московський улус. Далі був тільки північний полюс.
То з поляками їм підфартило – мали навіть свій уряд – «кагал» в Варшаві і «підкагальники» по корчмах на периферії. А в улусі правила шальная імпєратріца єкатєріна. Сідати з ними на гектар поля вона вважала западло і mauvais ton. Каже якомусь зі своїх потьомкінів:
– Мілашка муй, здєлай етім чєртям чєрту осєдлості. Шоби мнє тут по пітєрхсбургу нє швєндялі туда-суда, donnerwetter… А потом возвращайся скорєй і трахні мєня в царскую жопу, муй жирєбєц…
Але дивним пацанам було вже вшистко єдно… Раз абсолютна більшість нас тут – подумали вони –  то значить це і є наша земля обітована… Наш ерец… Такий собі – галімий німнога, але який вже є… дерева потім повирубуємо, якшошо… Три четвертих всіх іудєїв світу на той час жили в московському каганаті. А раз то всьо вже ідеологічно наше, і ми знайшли тут свій ерец, то тре з тим щось робити – вирішили дивні пацани, і все  в них потекло покотилось. Прям – як вода з підірваної греблі. Спочатку створили комунізьм, потім скинули царізм, потім об'явили, шо то всьо тепер есисер і різний всесвітній інтернаціонал. Далі був Голодомор – відімстилися за Хмельницького. Але далі знову забуксувало…
З'явився нєкто гітлєр, а з ним есесівці в уніформі від Hugo Boss. Та ще й на понтових панцерніках з двигуном від Porsche AG. Лажа…
Є в іудеюв одна традиція. Вони всюди переймають мову панівної нації і стають в Польщі більшими поляками, ніж поляки, в рф-педерації більшими руzскімі, ніж калмики, а в тодішній Німеччині спробували стати більшими нацистами за німців…
Ну, ось я і зловив тебе на брехні – подумав ти – і хуй вгадав. Організація іудєєв-нацистів називалася – "Verband Nationaldeutscher Juden", або "VNDJ", а газета, котру вони випускали – "Der nationaldeutsche Jude". Детальніше? Запросто – там нижче. А, поки що – правильніші іудєї втекли в Гамерицький край, мутанти залишились в есисеру, а ні в чому не винних звичних іудєїв  вчергове просто перебили…
Потім велика война си скінчила, гітлєр випив йаду і в цьому місці з'являється нєкто соломон міхоелс – справжнє прізвище  – Вовсі.  З'являється з ідеєю – зробити Ізраїль з Криму. Нєкто сталін ідею нібито підтримав, але – то, поки був потрібен лендліз. А потім того міхоелса під  лендлізовський грузовик-«студебекер", а замість Ізраелю з Криму, і вовсє – зробив єврейську автономію на виселках в Біробіджані. Де то є? На краю рф-педерації коло китаю.
Тут втрутилися правильні англійські пацани. На той момент вони кришували Палестину. В результаті Ізраїль зробили в Палестині. І спочатку це було круто – Ґолда Мейр, Бен-Гуріон, пацани з "моссад" і ще ціла купа класних чуваків, почали робити класну вільну країну. Там були непойнятки з Англією – відносно націоналізму і вкрадених танків, але загалом країна була ніби правильна. А потім з есисеру понаєхалі колбасниє єврєі… І знову затовкли тихе іудейське щастя. Правительство тепер мало брати до уваги їхні хатєлкі. А вони ностальгували за есисером.
Незрозуміло – навіщо тоді з нього їхали? А все інше, що вони творили тобі зрозуміло?..
Поступово, більш/менш, вільна країна перетворилася на відстійник для чиновників-корупціонерів з країн колишнього есисеру…

Ще тут, мабуть, варто знову згадати чувака на ймення Теодор Ґєрцль. Це такий єврейський Степан Бандера. Так – то той, що Ґєрцлія на його честь. Чувак написав книжку "Der Judenstaat" і вважається засновником сіонізму. Основна його ідея – всі іудеї мають жити в Палестині.
Але есисерні міндічі жити в Палестині не хочуть, ну – бо знайшов дурних – нє? А красти там, що? Пісок? А продавати кому? Бедуїнам?.. Тобто для них це ні разу не актуально і тому його зараз не згадують, а старий ідійот марксолонін знімає  свої "стріми" не про нього, а чомусь про Бандеру…
Ось це, в принципі і все.
Я, коли чув возгласи покійного кравчука – земля йому газірованим бетоном, що – "нам треба брати приклад з Ізраїлю…", то завжди задавав запитання – з якого саме місця починати повторювати їх історію? Потопити італійцям який фрегат? Вкладати бабло в китайські вірусні "лабораторії"? Чи оголосити, що якщо хтось добре вкрав, то нехай аж бігом тікає сюди і тут йому аж відразу нададуть громадянство? Це після того, як вони тридцять років, без перерви на обід, при владі, а вєлікій кнєзє ліаніда даніловічъ (і йому газірованим) створив для них етно-олігархат? Ви це серйозно?..
До речі – найвпливовіший, а ти хасид? А – офшори відмінити ніяк не хочеш?..

Дивні чуваки прийшли тоді в Ханаань. Була глупа ніч, звично ретроградив Меркурій, млосно кружляла орбітою Венера, Місяць іноді виглядав з-поміж хмар.. Було напрочуд тихо. А вони стояли і блимали очима…

А, що з тим завгоспом? Вчора був пижджений, бо вкрав в єшиві мішок азбесту. Ким був пижджений? Машгіахом і двома тальмідеями. Чи кричав? Як ошпарений. Кричав, шо більше так не буде…