Розказати тобі всю історію іудєйского народа? Але не так, щоб дуже детально? Ок. А в якому стилю хочеш? У формі – «потік свідомості» чи – «ґонзо-журналістики»? І так, і так, бо інакше читати не будеш? Ну, добре – на тобі і так, і так – читай:
В своїй – відомій вузькому колу спеціалістів книзі, відомий серед вузького кола спеціалістів фільософ теодор ґєрцль написав:  або ерец, або звіздєц – або/або… Хто то такий і чому з маленької літери? Та ж кажу, то був такий фільософ і його іменем назвали місто Ґєрцлія в сучасному Ізраелю. Ще він там написав, що всі іудєї, котрі не жи́ють в Палестині, то не іудєї, а зрадники і їм треба об'явити «чорний хєрєм». Той теодор був чувак доволі освічений – іноді навіть Франкові листи писав. З маленької, бо справжнє його ім'я не знаю, а «партєйну клічку» – як хочу, так і пишу. Писати з великої, бо далі читати не будеш? Не читай. Будеш невігласом. Наприклад – не знатимеш, що слова «промінь», до того, як його придумала і тобі подарувала Олена Пчілка, просто не існувало. Та ну нах – подумав ти – то ще тепер треба буде шукати хто така була та Олена? Та не треба – то була мама Лесі Українки, через котру вона той «промінь» тобі й принесла. До речі, сильна була жінка. Казала – хто не знає п'ять мов, той невіглас. Чи вона сама знала? Знала і саме тому так казала. Але не спіши в собі розчаровуватися – вас таких багато, насправді. Чи знаю я п'ять мов? Ні, бо не маю такої потреби. Ти тільки почав читати і вже устал? Які проблеми – зроби перерву на каву.

Coffee break:
Теодор ходив колами навколо курника і, час від часу, позирав на утомльонноє солнце, що нєжно прощалось з морєм. В цей час у дверному пройомє його халупи повстав притрушений пилюкою силует. То був силует його ж жєни – Сари-Юлії Нашауер:
– Теодоро, а ну відійди від курятніка. Ті куріци некошерні.
– Саро, подивиси котра година – а я ще, навіть, не завтракав.
– А я ти ше годину тому назад кликала – йди, бо халва стине.
– О, а я й не чув… Ну, то вже біжу, моя курапаточко.
Глянувши ще раз лисячим поглядом на двері «курятніка», а потім уставшім на утомльонноє солнце, фільософ  поплентався до хати.
В цей же ж момент до халупи, з боку сонця, що сідало за Сіон, підкрався завгосп єшиви з харедіму Меа Шеарім. Він мовчки вийняв з-за пазухи камінь, прицілився крізь примружене око, і кинув у вікно помешкання теодора. Шибка дзенькнула і розлетілася. У вікні тут же з'явився теодор. Він швидко оцінив обстанівку і кинув в завгоспа шматком халви. Халва не долетіла, а завгосп розвернувся до халупи спиною, задер свою потріпану хламиду і наставив на теодора голу сраку. Але й теодор був парєнь не вчорашній – у вікні відразу ж з'явилася його гола срака. Ні, ну він, звичайно, ж, що знав, що іудеї з того харедіму, були єдині кошерні іудеї у всесвіті, але такво – щоб камінь у вікно, то то вже був, з його точки зору, пєрєбор.
Найкошерніший в світі єшивний завгосп, опустив свою хламиду і дістав з-за пазухи наступний камінь. Шибка вже не дзенькала, бо її просто не було, Натомість хруснула куприкова кістка тазу, в котру попав камінь. Теодоро завив, як огнєнна гєєнна:
– Якби я мав пулімйот-максім, то запустів би в тебе два рожка, зволоч ти і підараса кусок.
– В свою жінку запусті, пітух галімий. Максім, то пулімйот лєнточний і ніяких рожків не має – зреагував завгосп єшиви.
В чому була причина того конфлікту? Теодоро дуже хотів сіонізму, а завгосп дуже чекав на мошіаха. І теодоро на роль мошіаха-сіоніста завгоспу не заходив навіть з похмілля. Завгосп теодора ненавидів…
Ситуацію змінила Сара-Юлія. Вона, з кастрюлєю окропу, боса і простоволоса, вискочила з хати і з криком – ах ти ж йоп твая мать, прєподобний отчє – понеслася на завгоспа, як шторм через Синайську пустелю. Завгосп знову задер хламидіну і мілкими, але швидко-частими кроками, побіг в сторону сонця, що сідало за Сіон…

Досить з тебе кави? Ну, то пішли до Історії. Я звідкись знаю, що тобі звідкись надуло в голову, що – єврєєв всє нєнавідят, потому, что оні очєнь умниє…
Звідки саме надуло? Підозрюю, що з, так званих, «засобів масової інформації», котрі контролюють есисерні міндічі. Відносно – очєнь умниє… Тут моя думка з твоїм переконанням ні разу не співпадає, тому давай дійдем до кінця цієї книжки, а там побачим – що і як..

Дивні чуваки прийшли тоді в Ханаань. Була глупа ніч, звично ретроградив Меркурій, млосно кружляла орбітою Венера, Місяць іноді виглядав з-поміж хмар.. Було напрочуд тихо. А вони стояли і блимали очима…
Як виглядали? Та, як всі тодішні азіати – смуглі і з чорними кучерявими волосами.
Звідки прийшли? Кажуть, що з-за річки Євфрат. Хто каже? Усна тора каже. Що то таке? Еквівалент того, що в московському каганаті називають – «одна бабка гаваріла…», а поляки – "jedna baba powiedziała".
Коли саме прийшли? Та, що «усна», то про це мовчит. Каже, що дуже давно.
Як все було насправді? Історія про це теж мовчить, але виглядає на таке, що ті чуваки спочатку нібито жили в Межиріччі. То – там де тепер Ірак. Але це так тільки виглядає, а задокументовано ніде не було. Чому не було? Бо ще не було самого слова «документ».
Що каже Історія? Історія каже, що там, де зараз Ізраїль, тоді була така собі Фінікія. Так – саме та, що Карфаген кришувала.
Чим займались ті дивні чуваки в Межиріччі? Розводили різну – не дуже благонадьожну, худобу і дерев'яними мотиками в полі махали.
Чи ловили рибу? Пробували, але їм не виходило – риба втікала проміж рук, а їх то дуже курвило. І тоді вони голосно матюкалися на Юпітер, котрий замість восьмого дому, заходив в сьомий кутовий.
Чи вони самі жили за тим Євфратом? Ні, не самі. Тоді там було багато семітських племен. Як багато? Як бліх в некошерному курнику теодора ґєрцля.
Чому вони звідти пішли? Усна тора про то знову мовчит. Але виглядає на те, що якомусь семіту здалося, що он той семіт на нього криво подивися. Тому він підійшов зі своєю мотикою, примружив ліве око і каже так трохи зверхньо:
– Рахіля, тібє – шо в голову холодно?..
А той йому у відповідь:
– Сам дурак…
Ну, і пішло – поїхало.
Чим то все скінчилося? Першим ісходом племені іудєїв. З Межиріччя в Фінікію.
Що то таке Ханаань? Тогочасна імперія, котра межувала з тодішнім Єгиптом. Тепер на її місці – Палестина, Ліван і Сирія. Ну, це – поки вони ще існують. А тоді – краєм тої імперії, вздовж моря, тягнулася собі вихилясами ота, власне, Фінікія. Фінікійці мотиками не махали, бо були мореплавці. Вони торгували і були модні. Чи робили собі обрєзаніє? Історії це невідомо. Тут, правда, недавно один «історик» з фійсбуку сказав, що розкопки доказують, що робили. Думаєш, що десь розкопав засушений член, котрий зберігся в піску протягом трьох тисячоліть. І що той член був обрізаний, і з наколкою на шляпі – «Фінікія – форева і всьо, бля!!!».
Чим ті фінікійці торгували? А кого зловлять – того й продадуть. Ну, бо – а що їм, внатурє – є спрос, нате прєдложєніє.
Кароч – ті іудєї тих фінікійців трохи географічно відсунули. Куди саме відсунули? Та –  вздовж узбережжя. Приблизно до того місця, де зараз Ліван. Як саме відсунули? Та прийшли і кажуть – то тепер буде тут наш ерец. А фінікійці їм – а з якого це, вибачте, хуя? А далі знову – слово за слово і фінікійці програли.
Як саме відсовували? Та напевно мотиками якими – їм було з тим простіше, бо мали досвід. А фінікійці мотик до рук не брали принципово, тобто навичками не володіли абсолютно.
Потім ті фінікійці ще навіть трохи помореплавили – поки не прийшов Македонський і не помножив всю оту Фінікію на останній остаточний нуль.
Коли це все було? Приблизно за тисячу років  до нашої ери. Тобто – перша офіційна згадка про Ізраель, їх державу і першого царя з'являється десь отак приблизно за тисячу років до появи християнства.
Хочеш включити понти і сказати – а  як же ж звільнення з єгипетського рабства? Море ж там розступалося… сорок років пустелями ходили…
Історія про таке не чула. Так розказує лише усна тора, або танунах.
Нє – ну цілком можливо, що в Єгипті дійсно були раби-іудєї. Може навіть фінікійці їх туди привезли. В ті часи раби ще були рушійною силою економіки і вона на них базувалася. Навіть, скоріше за все, що вони там були. Бо – чому б ні. Але, це ні разу не означає, що там були прям всі іудєї. А, так – то якась кількість могла бути запросто. До речі, про кількість в тому ж танунаху теж не сказано ні разу. Могли, до речі і самі приїхати. Навіщо? Варіантів безліч – може тренінги які хотіли фараону читати. Про успішний успіх, наприклад. А він взяв і поробив їх рабами. Там і якісь раби-абхази могли бути, чи ґаґаузи які – і що з цього? Про море зрозуміло, що брешуть, а пустелею, то могли ходити, якщо їм так було комфортно – чому ні?..
А перша війна між Єгиптом і Ізраелем відбулася в 1947му році, якщо ти про це зараз подумав.
Кароч – роздивилися ті дивні пацани оту Фінікію і кажуть – ерец нічо такий, дерев, правда, трохи забагато, але ми то скоро поправим… Дерева швидко вирубали і створили свою першу державу з царем Саулом  во главє. Чи замість трави покривали там все тротуарною плиткою? Ні – плитки вони тоді ще не мали, тому просто – сіли і возрадовалісь. Але – ненадовго. Відразу після возрадування почалися диспути, які з них правильніші – ті, що південніші, чи ті, що північніші. В результаті цього дискурсу держав стало дві – Ізраїль на півночі /столиця Самарія, цар Саул/  і Іудєя на півдні  /відповідно – Єрусалим і Давід/. Ті з Єрусалиму на тих других казали – самаритяни, бля, галімі…
Обидві держави, пойнятно, що мали кожна свою власну храмову гору і на ній храм Соломона. Хто то такий – Соломон? З точки зору Історії ніхто, бо доказів його існування немає. З точки зору "jedna baba powiedziała" – син Давіда. Тобі зараз не сходиться таймінг? Храмова гора з храмом Соломона вже є, а його самого – або ще нема, або дуже маленький? Ну кажу ж – «єдна баба повєдзяла»… Тут не тільки це не сходиться. Якщо припустити, що той міфічний Соломон такі був і, що був він сином Давіда, який менеджерив в південній Іудєє, то з якого в північному Ізраїлю, де все ще менеджерив Саул, назвали свій храм іменем сина опонєнта? В Саула своїх синів не планувалося? Імпотентом був, чи гомосєксуалістом, може, яким?…
Пойнятно, що кожна сторона вважала і гору, і храм опонентів некошерними.
Кароч – якось отак собі і жили – в мєлкіх склоках з утра до вєчєра.
А збоку на то всьо дивилися вавілоняни. Такі були – смуглі, з чорними вусами і в широких білих штанах. Візуально трохи схожі на Марадону, але тут їх вигляд не має особливого значення. Самі себе вони називали халдеями і казали, що крутіші, ніж Пєрєц де Куейляр. І то ше – як мінімум. А ще казали, що їх цар Навуходоносор, то взагалі Саддам Хусейн в майбутньому, ну, або, навіть, може, який цілий Кім Ір Сен… Тобто – розуміли самі про себе нєхуйово, а тому вирішили поприймати активну участь в процесі сусідських суперечок.
Іудєї обох держав – і північної, і тої другої,  халдейському Навуходоносору на слово не повірили, тому халдеї прийшли і натовкли їм в табло. І це так піднесло тих халдеїв у власних очах, що вони, на тім піднесенні, більшість іудєюв депортували на свої території. Ну – щоб там зайнялися асиміляцією себе в халдеї, замість всяков хуйнев си занімати. А потім, на ще свіжому куражі, розвалили їм обидва храми в холєру ясну.
Цей храм іудєї тепер називають першим…
Який цей? Мені теж незрозуміло – який з двох, але вони вміють якось по своєму рахувати. Може тому й пишуть справа наліво, а кожен іудєй, вже від народження – якщо не альберт ейнштейн, то сільвіо плінтусєвіч. Тут навіть не пробуй сперечатися, бо попадеш під закон про антісємітізм.

В цьому місці, вперше в Історії, з'являється слово – іудаїзм… Іудєї так кажуть. Чи це десь задокументовано? Ні, але – раз так кажуть, то нехай їм так буде…
Що таке «Юпітєр в восьмому домі»? Це – одна бабка гаваріла єдной бабє, що повєдзяла.