Учора з'явилося повідомлення, що Окружний адміністративний суд міста Києва скасував постанову Кабінету Міністрів України щодо нової редакції правопису.
Кабінет Міністрів, а разом з ним і Мін'юст, відреагував миттєво: буде апеляція.
Отож, Кабінет Міністрів України проти херсонської школярки. А ви думали, що з гармати по горобцях — то занадто? Наївні. Аннали юридичної науки безумовно збагатяться цим непересічним досвідом.
Грета Тунберг безутішно ридає за рогом.
Цілком можливо, що Кабінет Міністрів і виграє справу. Я навіть уявляю собі заголовки українських і зарубіжних газет: «Кабінет Міністрів України крем'язно поставив херсонську школярку на місце», «Школярський реванш не пройшов», «Міністерство юстиції захистило український правопис від зазіхань херсонської семикласниці» тощо. Безумовно, все це неймовірно підвищить авторитет української держави.
А от чи підвищить цей (зовсім не очевидний) виграш науковий рівень українського правопису? Чи з'являться, як за помахом чарівної палички, експериментальні фонетичні дослідження сучасної української мови (нагадаємо, що найповніші такі дослідження опубліковані далекого 1969 року). Чи з'являться публікації наших провідних мовознавців у скопусівських виданнях, чи вони й далі продовжуватимуть розповідати ненаукову фантастику про те, що скопусівські журнали платні? Чи забезпечить це прозору і науково виважену процедуру прийняття правописних рішень?
Щось беруть мене сумніви.
А раптом Кабмін програє і апеляцію, і касацію? Що тоді?
І сміх, і гріх. І просто цирк на дроті.
Словом, з'явилася вакансія лузера, і нас туди старанно пхають. Бо іншого сценарію не бачать, стратеги.
А може, не з цього слід було починати?
Закрадається якась зовсім крамольна думка. Може, джерело проблем зовсім не в ворожих «происках», а в банальній некомпетентності, зверхності чи байдужості тих, хто був причетний до правописних справ?
На мою скромну думку, рішення суду справедливе (навіть з огляду на всі характеристики ОАСК), хоча й не дуже очевидне з огляду на наші реалії.
Хоч у новій редакції правопису є низка слушних положень, але в цій ситуації важливо інше.
Я зі свого боку теж відзначав численні порушення й маніпуляції в процесі прийняття нової редакції українського правопису — див. допис «Правопис з обманом» (https://oke.io/FwvnlsKh). Була банальна спроба підім'яти «посполитих» під себе і під «своїх» (у питаннях правопису) людей. Думка громадськості? Не знаємо, не чули.
Тепер цікаво, що ж буде далі. Оскільки натхненником і організатором цього процесу, як мені повідомило компетентне джерело в МОН, був тодішній заступник Міністра Максим Стріха, навряд чи можна чекати, що найближчим часом цей процес запустять знову.
Цікаво, хто й коли наважиться.
Цікаво також, чи збирається Національна комісія з правопису повернути кошти, які вона, як випливає з рішення суду, пустила на вітер. Можливо, це додасть вогню до бажання Кабінету Міністрів виграти апеляцію. А чи додасть це престижу Україні?
Цікаво також простежити за реакцією Національної комісії зі стандартів державної мови. Адже на підставі положення нової редакції про фемінітиви ця комісія розгорнула аж надто радикальну фемінізаторську діяльність (https://oke.io/02MsdPIz). Тож подивимося, як вони тепер даватимуть задню. Чи спробують наступити на ті самі граблі, що й Кабінет Міністрів разом із НАНУ? Тобто намагатимуться протягнути якесь «дуже комусь потрібне» силове рішення поза правовим полем?
Пікантності тут додає те, що, як видно з усього, на рішення суду значною мірою вплинув той факт, що підготовлений Правописною комісією текст істотно відрізнявся від тексту, який затвердив Кабінет Міністрів. І основна відмінність у тому, що в останньому ніби за помахом чарівної палички вигулькнули фемінітиви. Зрозуміло, що теперішнє українське суспільство це не толерує. Ні більшість фемінітивів, ні методи їх упровадження.
Стежимо, контролюємо.
Перечитуємо праці з фонетики та історії мови.
Підвищуємо правову грамотність.
P. S. Ось іще вдумливий допис на цю тему, який містить деякі цікаві статистичні дані: https://maksymus.wordpress.com/2021/01/30/512390/#comment-23844.