А бізнес зачекає.

Спочатку у нас реформи. Потрібно трохи почекати, відреформувати все, що рухається, і от тоді — заживемо. Тоді бізнес зможе працювати цивілізовано. І прийде інвестор. Справжній, закордонний, у білому костюмі.

Потім у нас перезавантаження. Вже краще, так. Нові чесні керівники, відібрані на відкритих конкурсах під наглядом усіх небайдужих, одразу візьмуть контроль у свої руки. І все виправлять. Потрібно просто почекати ще зовсім трохи.

Потім атестації. Органи відреформовані, керівники нові, але колективи — от халепа — встигли стати старими, поки чекали на нових керівників. Потрібні атестації. 

А бізнес? А бізнес зачекає.

Бізнес чекає дванадцять років. Чекає, працює, платить податки. Утримує владу, бюджетників, соціалку та армію. Але він втомився. Втомився чекати.

Чи просить він пільг? Ні.

Допомоги? Теж ні.

Можливо, зниження податків? Уявіть собі — ні.

Він просить не зупиняти його роботу. Там, де немає провини.

Він просить не заарештовувати майно та рахунки на нескінченний термін у провадженнях, де навіть підозру нікому не вручили. Визначте цей термін. Зробіть його зрозумілим. Два місяці, чотири — і або розслідуйте справу, знаходячи винних, або знімайте арешт і дайте працювати.

Він просить не виламувати двері офісів без санкції суду. Не вигрібати все, на що впало око. Приходьте з обшуком тоді, коли дозволив суд. І беріть те, що суд дозволив взяти. 

Це ж просто, чи не так?

Бізнес просить не робити його крайнім, коли він офіційно звертається за роз'ясненням до держави, отримує відповідь і працює за нею. Виконуючи все, що йому веліла держава.

Бізнес просить не вдягати на нього кайдани презумпції винуватості. Вона — поганий порадник у пошуках справедливості.

Він просить, щоб керівник прокуратури особисто погоджував справу проти бізнесу. Особисто брав на себе відповідальність. Своїм підписом.

Він просить чесних правил. Роками просить. Підтверджуючи готовність відповідати перед законом, якщо не правий.

Бізнес просить — і йому обіцяють. Обіцяють два роки. Обіцяє президент, обіцяють голови Офісу, комітети, Рада, прем'єр і генпрокурор.

Усе, що він просив, записали.

Записали у законопроєкті 12439. Розробили разом із бізнесом. Прийняли у першому читанні. Підготували до другого. Врахували все.

І виявилося — не готові антикорупційні органи. Не готовий відреформований БЕБ. Не готова «найліберальніша» фракція «Голос», яка раз за разом заперечує проти винесення проєкту в зал.

Не готові, але не можуть пояснити — чому. Заперечують у соцмережах, скаржаться журналістам, але не кажуть бізнесу в очі, що проблему треба вирішувати.

А бізнесу набридло чекати.

Він збирає речі. Шукає країни, де відповідальність розподілена порівну між тими, хто перевіряє, і тими, кого перевіряють.

Бізнес не хоче «вирішувати». Він хоче не знати, як звати голову місцевого СБУ чи прокурора. Йому це для роботи не потрібно.

Ми маємо зробити так, щоб бізнес стикався з органами лише тоді, коли йде до них за допомогою. Або коли він справді винен.

Він не має висіти роками на гачку «фігуранта справи».

Або винен — або спокійно працює. Нам не потрібні «фігуранти». Нам потрібна економіка.

Наполягаю: законопроєкт 12439 має бути негайно прийнятий.

Бізнес чекає. І терпіння у нього не нескінченне.

Максим Бужанський, народний депутат, член комітету ВР з питань правоохоронної діяльності