Чи вважає Київ Володимира Зеленського «своїм» президентом? Спробуємо відповісти на це питання, проаналізувавши результатами президентських виборів за останні 15 років.
Як би хто не ставився до Віктора Януковича, але назвати його президентство легким для нього неможливо. Не в останню чергу тому, що на найвищому державному посту йому прийшлося працювати у «ворожому» Києві.
Багатолюдні протести проти режиму Януковича почалися ще на першому році його перебування на Банковій. Один із перших таких протестів відбувся під час ратифікації Верховною Радою угоди про продовження перебування Чорноморського флоту РФ на території України. Потім був «Податковий майдан» у листопаді-грудні 2010 року. Ще через півтора року – «Мовний майдан». Врешті-решт, залишив владу Янукович у розпал масових протестів у Києві.
Всі чотири роки президентства Віктора Януковича супроводжувалися акціями протесту, яких було сотні, якщо не тисячі. Абсолютна більшість із них проходили в Києві, який з перших років Незалежності України став центром вуличного активізму.
Цікаво, що президентства Віктора Ющенка і Петра Порошенка протікали куди спокійніше. Так, люди протестували, невдоволених, які виходили на вулиці, було чимало. Але є важливий нюанс. Багатотисячних мітингів проти Ющенка і Порошенка в перші роки їхньої роботи на Банковій не спостерігалося. Людні протести проти обох ставали частим явищем лише під завершення їхніх каденцій.
Не останню роль у формуванні протестних настроїв, які переростали у вуличні мітинги, відігравало ставлення мешканців Києва до того чи іншого президента. Велике значення мало – вважали кияни гаранта «своїм» чи «чужим». Янукович був «чужим», тому Київ «зустрів» його протестами, як тільки він ввійшов у кабінет на Банковій. Ющенка і Порошенка столиця вважала «своїми», а тому не рідко прощала очевидні помилки і навіть злочини.
Аби зрозуміти – був, є чи буде президент «своїм» для Києва, необхідно проаналізувати його результати на президентських виборах.
Заглянувши на сайт ЦВК, порівняємо рівень підтримки в Києві та загалом по Україні Віктора Ющенка, Віктора Януковича і Петра Порошенка у той день, коли вони стали президентами.
Під час повторного другого туру у 2005 році за Ющенка проголосувало 52,0% українців. У Києві свої голоси за Віктора Андрійовича віддало 78,40% виборців – на 26% більше, ніж в середньому по Україні.
Схожа ситуація з підтримкою Порошенка, який у 2014 році здобув перемогу в першому турі. Загалом, за нього проголосувало 54,70% громадян України. У Києві його рейтинг склав 64,10%, що майже на 10% вище, ніж по країні.
Януковичу на президентських виборах у 2010 році з підтримкою мешканців столиці пощастило набагато менше: 25,72% у Києві проти 48,95% по Україні. Київ підтримував Віктора Федоровича вдвічі менше, ніж Україна.
А яка ситуація з рейтингами у Володимира Зеленського? У другому турі президентських виборів за керівника студії «95 квартал» проголосувало 73,22% українців. У Києві він отримав підтримку 60,17% виборців – на 13% менше, ніж по Україні.
На умовній шкалі «свій»-«чужий" для Києва Зеленський розмістився між Януковичем і Порошенком. Такого провалля між рівнем підтримки у Києві та по Україні, як було у випадку з Януковичем, не спостерігається, хоча "дельта" від'ємна. Водночас, не можна залишати поза увагою той факт, що за Зеленського у другому турі все-таки проголосувало 60% киян, які взяли участь у виборах, тоді як за Януковича – лише кожен четвертий.
Якщо Ющенко і Порошенко були для Києва "своїми", Янукович – "чужим", то, зважаючи на вище наведені розрахунки, Зеленського, мабуть, можна віднести до категорії "не свій, але не чужий".
І на завершення ще кілька цифр. Цього разу із результатів парламентських виборів.
Восени 2014 року Блок Петра Порошенка посів друге місце із результатом 21,82%. У Києві БПП показав дещо вищий результат – 23,95%. "Слуга народу", у свою чергу, на останніх позачергових виборах до ВРУ набрала 43,16% голосів. У столиці партію підтримало лише 36,46% виборців.
Як бачимо, тенденція з підтримкою, яку можна було спостерігати на президентських виборах, збереглася і на парламентських.