Нещодавно натрапила на абсолютно дике інтерв'ю французького посадовця, який у ЄС відповідає за питання міграції. Таке враження, що цей посадовець живе у паралельному світі, де все добре, немає жодних проблем, питань, немає війн та, очевидно, немає жодної відповідальності.
Оцей так званий європосадовець пропонує збирати всю інформацію про чоловіків, які зараз служать у ЗСУ та знаходяться на передовій, наших чоловіків, та передавати її до європейських органів. Для надання індивідуальної медичної, психологічної, фінансової чи ще будь-якої допомоги та підтримки? ­- спитаєте ви. Ні, не вгадали, все набагато простіше — для заборони їм в'їзду до ЄС, щоб за жодних обставин наші хлопці не змогли до них приїхати.  
Тобто поки наші бійці ціною свого здоров'я чи навіть життя захищають оцих європейців від російських орд, самі жителі Європи не хочуть бачити наших та фактично своїх власних захисників у себе в країнах з якогось притягнутого за вуха приводу, а саме через те, що українські бійці нібито могли отримати психічну травму і тому несуть небезпеку. Це якийсь сюр!
Ситуація, яка складається останнім часом, є абсолютно неприйнятною... То якийсь посадовець-поляк каже, що він збирається вигнати усіх біженців із країни, то абсолютно лівий француз дозволяє собі негативно висловлюватися про наших хлопців із ЗСУ. Ви, європейці, місце своє не забувайте. Ви, будь ласка, частіше згадуйте про те, на чиїх плечах тримається ваша свобода та безпека та завдяки кому у ваших містах сьогодні все тихо та спокійно. 
Я сподіваюся на широкий розголос цього повідомлення, бо терпіти подібне ставлення до наших бійців неможливо. Кожного українського військового європейці повинні носити на руках, а уряди країн ЕС повинні мати за честь вкладати гроші у відновлення наших міст. Тільки так ситуація ставатиме хоча б віддалено справедливою.