З 2001 року в Україні для проведення негласних слідчих дій – прослуховування, спостереження, доступу до кореспонденції, моніторингу банківських рахунків тощо – правоохоронним органам потрібно отримувати дозвіл голови апеляційного суду. До того – було достатньо санкції прокурора. Апеляційні суди також є останньою інстанцією, яка розглядає клопотання слідчих про вжиття запобіжних заходів, зокрема арешту. Тому вплив виконавчої гілки влади на призначення керівників загальних судів апеляційної ланки мав та має надзвичайно важливе значення.

Одним з безсумнівно корисних нововведень, передбачених постмайданним Законом «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», було запровадження виборності голів судів колективом цього суду замість процедури їх призначення підконтрольною тоді Януковичу Вищою радою юстиції.

27 травня 2016 року на засіданні Ради з питань судової реформи під головуванням Президента Петра Порошенка обговорювався проект нового закону «Про судоустрій та статус суддів». І що ми у цьому проекті бачимо?! А бачимо повернення до старого механізму призначення голів судів Вищою радою юстиції, більшість складу якої нині контролюється Банковою.

Опоненти можуть сказати, що ризик впливу Адміністрації Президента нейтралізується тим, що кандидатури на керівні посади обираються спочатку зборами суддів відповідного суду, а потім подаються до ВРЮ. Так і є. Але це нововведення зводиться нанівець критеріями добору суддів апеляційних судів – законопроект не дозволяє потрапити до них новим обличчям з-поза системи. Щоб стати суддею даного суду потрібно мати суддівський стаж не менше п'яти років. Особливо дивною ця вимога виглядає на тому фоні, що для того, аби стати суддею Верховного Суду такого стажу не потрібно. Та й не варто забувати про успадковану схильність більшості теперішнього суддівського корпусу прислуговувати владі.

З вищенаведеного можна зробити припущення, що Президент хоче бачити своєю опорою саме суди апеляційного рівня.

Слід зазначити, що ініційовані главою держави зміни до Конституції щодо реформи правосуддя та вищезгаданий законопроект, за які парламент має голосувати 2 червня, мають значно більше переваг ніж недоліків. Серед переваг – створення антикорупційного суду та багато іншого. Тому за них потрібно голосувати, але з урахуванням вищезазначених застережень.

Гражданє! Отож давайте своїми лайками та репостами підтримаємо дві речі:

1) судову реформу, ініційовану Президентом;

2) «бажання» Президента відмовитися від впливу на голів судів, особливо апеляційних.